Справа №201/11367/23

Провадження № 2/201/555/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Покопцевої Є.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника позивача - адвоката Кандрашина К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В.М., Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. № 4-7 т № 1).

В порядку усунення недоліків поданого позову, про що зазначено в ухвалі судді Ткаченко Н.В. від 25.09.2023р. про залишення позовних вимог без руху, представником позивача 02.10.2023р. надані квитанції про доплату судового збору (а.с. № 36, 39, 4, 5 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.10.2023р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні в підготовче засідання.

  Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.10.2023р. було вжито заходи забезпечення позовних вимог, які виразилися в накладенні арешту на квартиру  АДРЕСА_1 (РНОНМ 2775908812020), право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових  прав  на нерухоме майно за  ОСОБА_2  (РНОКПП  НОМЕР_1 ) (а.с. № 50-51 т. № 1). В  цій  ухвалі  ухвалою   судді  Ткаченко Н.В.  від 17.10.2023р. виправлено описку (а.с. № 68 т. № 1).

               В обґрунтування позовних вимог  представник позивача   - адвокат Кандрашин К.В. (діє на підставі ордеру від 15.09.2023р. – а.с. № 26 т. №1) посилався на те, що позивачу  на підставі свідоцтва   про право  власності  на  житло   від 10.02.1997р.  належить на праві власності  квартира                     АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ). В серпні 2023р. позивачу  стало відомо, що з 14.10.1998р. право власності на цю квартиру йому  вже  не  належить, в  Державному реєстрі  речових прав на нерухоме майно власником зазначено  ОСОБА_2 . Між тим, позивач ніякого договору купівлі-продажу належної йому квартири не укладав, ніякого доручення на укладання такого договору нікому не надавав та не вчиняв дій,  спрямованих на реєстрацію зазначеної  квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також, адвокат  Кандрашин К.В. зазначав, що позивач  ніколи  не губив свій паспорт та не передавав його іншим особам. Зазначене дає підстави вважати, що договір  купівлі-продажу від  14.10.1998р. був підроблений невстановленою особою.

   Отже представник позивача  просив  визнати   недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14.10.1998р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрований за №3-2838, припинити право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м. житловою площею 24,7 кв.м. та витребувати цю квартиру з чужого незаконного володіння, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68738854 від 04.08.2023р. державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шрамової Вікторії Миколаївни щодо державної реєстрації права власності на ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 . Також представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі зазначив орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу.

08.11.2023р. представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бровком О.О. (діє на підставі ордеру від 15.09.2023р. – а.с. № 26 т. №1) в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив, по тексту якого адвокат звертав увагу суду на те, що для нього є незрозумілим, за яких обставин, саме в серпні 2023р., позивач дізнався, що він вже не є власником спірної квартири, в якій він зареєстрований з 1990р. При цьому, представник відповідача звертав увагу суду на те, що саме в серпні 2023р. була видана незаконна довіреність від імені ОСОБА_2 в порядку передоручення № 55536512 від 02.08.2023р., посвідчена приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю., а 31.08.2023р. продана належна відповідачу перукарня за адресою: АДРЕСА_2 . По факту цієї угоди 02.10.2023р. відомості внесені до ЄРДР. Не зрозумілими для адвоката Бровка О.О. були і обставини того, як позивач під час розгляду справи дізнався, що спірна квартира вже належить не ОСОБА_2 , а ТОВ «Брайтон Олімп». Звертав увагу суду і на те, що невстановлені особи шахрайським шляхом відкрили від імені ОСОБА_2 товариство, а саме - ТОВ «Брайтон Олімп», а також внесли до уставного фонду спірну квартиру. Адвокат Бровко О.О. вважав свого довірителя ОСОБА_2 неналежним відповідачем у справі, оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить вже не ОСОБА_2 , а ТОВ «Брайтон Олімп». Також представник відповідача просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строки позовної давності, оскільки серед позовних вимог є вимоги про визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 14.10.1998р. і заяв про поновлення строків позовної давності позивачем не подано (а.с. № 85-90 т. № 1).

В межах підготовчого провадження ухвалою суду від 16.11.2023р. було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кандрашина К.В. про витребування доказів (а.с. №122-123 т. № 1), а також ухвалою суду від 19.12.2023р. було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бровка О.О. про витребування доказів (а.с. №175 т. № 1).

Усіма особами, організаціями, установами ухвали суду про витребування доказів  виконані, окрім відповідача  ОСОБА_2 . Так, від відповідача ОСОБА_2 ухвалою суду від 16.11.2023р. було витребувано оригінал договору купівлі-продажу від 14.10.1998р., втім його представником 22.11.2023р. суду надана відповідь, що відповідачем ухвала суду від 16.11.2023р. не може бути виконана через те, що у відповідача відсутній оригінал договору купівлі-продажу від 14.10.1998р. (а.с. № 140 т. № 1).

Ухвала суду від 19.12.2023р. про витребування доказів обома установами також виконана (а.с. № 210 – 250 т.№ 1, а.с. № 1-5 т.№ 2).

Підготовче засідання  у справі відповідно до  положень  п.3 ч.1 ст. 200 ЦПК  України проведено  05.02.2024р. (а.с. № 10 т. № 2).

Ухвалою суду від 13.05.2024р.  представнику відповідача – адвокату Бровку   О.О.  було відмовлено у задоволенні клопотань від 13.04.2024р. про повернення на стадію підготовчого провадження, витребування від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради певних докази, а також призначення судової почеркознавчої експертизи у справі (а.с. № 67-70, 87 т. № 2).

Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду Городничої В.С. від 17.06.2024р. апеляційна скарга на ухвалу суду від 13.05.2024р. була повернута апелянту (а.с. № 111 т.№ 2).

Цивільна справа повернута в провадження суду першої інстанції 18.06.2024р.

             Ухвалою суду від 02.10.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) представнику  відповідача – адвокату Бровку   О.О.  було відмовлено у задоволенні клопотання від 27.09.2024р. про зупинення провадження по справі до встановлення місця знаходження відповідача (а.с. № 156, 162-163 т. № 2, дія № 16).

Треті особи у справі – приватний нотаріус ДМНО Шрамова В.М. та представник Третьої ДДНК при судовому розгляді справи не приймали участі, про дати розгляду справи повідомлялися належним чином, у справі наявні докази (а.с.№13-15,32-34,55-57, 121-123, 134-136, 148-150,170-172т.№ 2).

             Листами від  13.02.2024р., від 21.03.2024р., від 28.03.2024р., від 29.05.2024р.,  від 26.06.2024р.,                   від 07.08.2024р., від 09.10.2024р. завідувачка Третьої ДДНК, або в.о. завідувачки  просили  справу  розглядати  за  відсутності  їх   представника (а.с. № 16, 51, 53, 92, 115, 154, 173 т. № 2).   

Ухвалою суду від 29.02.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) вирішено розглядати справу в судових засіданнях за відсутністю третіх осіб (а.с. № 22-25 т. № 2, дія № 53).

Ухвалою суду від 22.10.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) вирішено закінчити розгляд справи за відсутністю третіх осіб (а.с. № 182 зв.ст. т. № 2, дія № 39).

22.10.2024р. через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Бровка О.О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності через зайнятість в іншій справі. В цій заяві адвокат Бровко О.О. наполягав на відмові в задоволенні позову (а.с. №176-177 т. № 2).

Також ухвалою суду від 22.10.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) вирішено розглядати цивільну справу за відсутності представника відповідача відповідно до його заяви від 22.10.2024р. (а.с. №181 зв.ст.,182 зв.ст. т. № 2, дія № 13, 39).

В ході судового розгляду справи в судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, також заперечували проти застосування до позовних вимог строків позовної давності.

В ході  судового розгляду справи в  тих судових засіданнях, в яких приймали участь відповідач та його представник  заперечували проти позовних вимог. Також представник відповідача просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

При розгляді справи в судових засіданнях у відповідності до вимог ч.1 ст.247 ЦПК України здійснювалась повна фіксація судового процесу технічними засобами.

       Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами письмових доказів, вивчивши зміст заперечень стосовно позовних вимог, оцінивши докази на підставі положень ст.89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.        

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

       Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).                

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1997р., виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 1/1159 – 97 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ) (а.с. № 13 т. № 1), в 1997р. на цю квартиру на його ім`я виготовлено і технічний паспорт (а.с. № 14-15 т. № 1).

В квартирі АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ) позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 19.11.1990р. і станом на день дачі відповіді (04.01.2024р.), що підтверджується копією його паспорта та відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 05.01.2024р. на ухвалу суду від 19.12.2023р. про витребування доказів (а.с. № 17-18 т.№1, а.с. № 1-5 т.№ 2).

З цієї відповіді також вбачається, що ОСОБА_1 є єдиною зареєстрованою особою у цій квартирі з 19.11.1990р. (а.с. № 1-5 т.№ 2).

29.08.2023р. ОСОБА_1 дізнався, що з 14.10.1998р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ) переоформлено на відповідача у справі - ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу цієї квартири (а.с. № 16 т. № 1).

Зазначений договір купівлі-продажу, начебто, був посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області та зареєстрований за №3-2838.

Позивач та його представник, як по тексту позову, так і в ході судового розгляду справи стверджували, що ніякого договору купівлі-продажу спірної квартири позивач не укладав.

Також, позивач та його представник звертали увагу суду на те, що після спливу 25 років, начебто після укладання договору купівлі-продажу від 14.10.1998р., за заявою ОСОБА_2 – 02.08.2023р. приватним нотаріусом ДМНО Шрамовою В.М., як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесено відомості про речове право, номер відомостей - 51246251, проведений на ім`я ОСОБА_2 , індексний номер рішення 68738854 від 04.08.2023р., на підставі якого за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ), загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м. (а.с. №67 зв.ст. т. № 1).

Розглядаючи цивільно-правовий спір, суд вважає, що позивачем доведено обставини, що він не укладав з ОСОБА_2 14.10.1998р. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ).

Так, в матеріалах цивільної справи наявна відповідь державного нотаріуса Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Костомарової Ю.С. від 23.10.2023р. на ім`я Третьої дніпровської державної нотаріальної контори про те, що згідно відомостей з Реєстру про реєстрацію нотаріальних дій нотаріуса під №3 – 14 жовтня 1998р. записи відсутні, в наряді Договорів про відчуження нерухомого майна 14.10.1998р. – нотаріус нотаріальної дії не вчиняв (а.с. № 143 зв.ст. т. № 1).

Також, в матеріалах цивільної справи наявна відповідь начальника виробничого відділу КП «ДМБТІ» ДМР Усманова С. від 12.12.2023р., яка дана на виконання ухвали суду від 16.11.2023р. про витребування доказів, з якої вбачається, що станом на 31.12.2012р. в інвентаризаційні справі на квартиру АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності в цілому за « ОСОБА_1 » (російською мовою) на підставі свідоцтва про право власності від 10.02.1997р., виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів згідно розпорядження № 1/1159 – 97, зареєстровано КП «ДМБТІ» та записано в реєстрову книгу № 71п за реєстровим № 30 (а.с. № 195 т.№ 1).

В цій відповіді також міститься інформація, що технічна інвентаризація вищезазначеної квартири, як окремого об`єкта нерухомого майна КП «ДМБТІ» ДМР не проводилася, а також зазначено, що власник квартири за отриманням довідок-характеристик чи Витягів з реєстру для відчуження до КП «ДМБТІ» ДМР не звертався, відомості про перехід права власності від вищезазначеного власника станом на 31.12.2012р. відсутні (а.с. № 195 т.№ 1).

Варто зазначити, що станом на 1998р. (коли начебто було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири) отримання в КП «ДМБТІ» ДМР довідок-характеристик чи Витягів з реєстру для відчуження для подальшого відчуження нерухомості було обов`язковим.

              Поза увагою суду не може залишитися  той факт, що у  позивача  ОСОБА_1   наявний                      при  собі оригінал вищезазначеного свідоцтва  про право  власності від 10.02.1997р., виданого   Виконкомом  міської  Ради народних депутатів  згідно  розпорядження № 1/1159 – 97, а також оригінал технічного паспорту на спірну  квартиру. Ці документи були оглянуті судом 22.10.2024р.                         з відповідним  відображенням такого огляду та  засвідченням  звірки в  протоколі  судового засідання  (а.с. № 13, 14-15 т. № 1, а.с. № 181 зв.ст., 182  т.№ 2, дія №17, 22).

За правилами ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено вище, сукупність доказів, що долучені позивачем до матеріалів справи (пред`явлені суду для огляду) або витребувані судом за клопотанням сторони, підтверджують позицію позивача, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ) між ним та відповідачем ОСОБА_2 14.10.1998р. не укладався.

Напроти, ні відповідач, ні його представник ухвалу суду від 16.11.2023р. про витребування доказів (а.с. № 122-123 т.№ 1), а саме витребування від ОСОБА_2 оригіналу договору купівлі-продажу спірної квартири від 14.10.1998р., не виконали.

               Представник відповідача адвокат Бровко О.О. 22.11.2023р. обмежився відповіддю, що відповідачем ухвала суду від 16.11.2023р. не може бути виконана через те, що  у відповідача відсутній  оригінал  договору  купівлі-продажу від  14.10.1998р. (а.с. № 140 т. № 1).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 80 ЦПК України визначено поняття достатності доказів, а саме достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять в предмет доказування.

Суд зазначає, що докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України оцінюються, окрім іншого, за принципом їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності.

Отже, суд зазначає, що сукупність доказів  у справі дає суду можливість стверджувати, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_2 ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.10.1998р. не укладався.

Стосовно правових підстав пред`явленого позову суд зазначає наступне.

На підставі статей 224, 225 ЦК УРСР (який діяв станом на 14.10.1998р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується

прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

       Згідно ст. 227 ЦК УРСР (який діяв станом на 14.10.1998р.) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Відповідно до ст. 48  ЦК УРСР  (який діяв станом на 14.10.1998р.)  недійсною  є  та угода,                         що  не  відповідає  вимогам  закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

        Згідно зі ст.59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

               Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 48 Закону «Про власність» (який діяв станом на 14.10.1998р.) власник  може  вимагати  усунення будь-яких  порушень  його права, хоч би ці порушення і  не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а так само і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Для цього, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме: визнанням права; визнанням правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновленням становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ч.ч. 1 та 3 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

За змістом ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно…, чи його дубліката. Крім того, на підставі підпункту 9 пункта 1 ст. 27 цього ж закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно….

Згідно з п. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

З урахуванням  вищезазначених  доказів  та  положень цивільного законодавства, наявні підстави для задоволення  позовних вимог ОСОБА_1 , які стосуються визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14.10.1998р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрований за №3-2838, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68738854 від 04.08.2023р. державного реєстратора приватного нотаріуса ДМНО Шрамової В.М. щодо державної реєстрації права власності на ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .

Щодо заперечень адвоката Бровка О.О., що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій цивільній справі, суд частково погоджується з цими аргументами.

Так, що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, то в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки під час розгляду цивільної справи було з,ясовано, що квартира АДРЕСА_1 вже не належить ОСОБА_2 , оскільки внесена до уставного фонду ТОВ «Брайтон Олімп» (а.с. № 61, 62-63 т. № 1).

Дійсно, відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею, а згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Втім, відповідно до  висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014р. у справі № 6-140цс14, власник   майна може витребувати належне  йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до   останнього   набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

              Саме  визнання   недійсним  договору   купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1 від  14.10.1998р. разом   зі скасуванням  запису  про проведену  державну реєстрацію  права  на  нерухоме майно                            за договором від  14.10.1998р. за ОСОБА_2 є ефективним способом захисту права власності позивача.

Що стосується інших заперечень представника відповідача щодо позовних вимог ОСОБА_1 , а саме того, що в серпні 2023р. була видана незаконна довіреність від імені ОСОБА_2 в порядку передоручення № 55536512 від 02.08.2023р., посвідчена приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю., а 31.08.2023р. продана належна відповідачу перукарня за адресою: АДРЕСА_2 , то суд не приймає їх до уваги, оскільки вибуття нежитлового приміщення (перукарні) з власності ОСОБА_2 не є предметом позовних вимог у справі, що наразі розглядається судом.

Що стосується тверджень представника відповідача про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом відкрили від імені ОСОБА_2 товариство, а саме - ТОВ «Брайтон Олімп», а також внесли до уставного фонду квартиру АДРЕСА_1 , суд зазначає, що на виконання ухвали суду від 19.12.2023р. про витребування доказів начальником відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.01.2024р. були направлені суду матеріали реєстраційної справи № 100_224_103314_10 щодо юридичної особи ТОВ «Брайтон Олімп» (а.с. №210, 211-250 т.№ 1).

Втім, після отримання матеріалів реєстраційної справи № 100_224_103314_10 щодо юридичної особи ТОВ «Брайтон Олімп», уточнення позовних вимог від ОСОБА_1 не відбулося, отже заперечення представника відповідача також виходять за межі пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 у цій цивільній справі.

Стосовно строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як зазначає частина 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У справі, що розглядається судом, суд вважає, що строки позовної давності позивачем не пропущено, оскільки ним до позову долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.08.2023р. (а.с. № 16 т.№ 1).

Позивач стверджує, що саме в цей період він дізнався, що квартира зареєстрована вже на іншу особу, правочину з якою він не укладав, позов пре,явив до суду 20.09.2023р.

Доказів протилежного (інша дата, коли б, на думку, протилежної сторони позивач дізнався про порушене право) стороною відповідача суду не надано.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені у строки, які передбачені ст.257 ЦК України, та з урахуванням положень про перебіг строків позовної давності (ч.1 ст.261 ЦК України).

       Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати по справі слід розподілити наступним чином.

Позивачем при розгляді цивільної справи понесені наступні судові витрати. Так, позивачем сплачено судовий збір за подачу позову у загальному розмірі 15 567 грн.20коп. (3 757грн.60коп. + 11 809грн.60коп. = 15 567 грн.20коп.), а також за подачу заяви про забезпечення позовних вимог у розмірі 536грн.80коп. (а.с. № 3-5 т.№1), судовий збір сплачено за ставками судового збору на 2023р., коли і подано позов.

З урахуванням судді Ткаченко Н.В. від 25.09.2023р. за двома позовними вимогами немайнового характеру слід було сплатити 2 147 грн. 20 коп. (1 073 грн. 60 коп. х 2) (а.с. № 36 т. №1).

Саме ці дві позовні вимоги судом задоволені, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2 147грн. 20коп., а також за подачу заяви про забезпечення позовних вимог у розмірі 536грн.80коп. (а.с. № 50-51 т. №1), а загалом - 2 684 грн. Судові витрати по оплаті судового збору за позовні вимоги майнового характеру про припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також, позивачем понесені судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги, яку здійснював адвокат Кандрашин К.В. (у складі АО «АК «Верітас») (ордер від 15.09.2023р. –ас.с. № 26 т.№ 1). З приводу цих судових витрат суд зазначає наступне. По тексту позовної заяви представником позивача орієнтовно заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі до 25 000 грн., в тому числі у судах всіх інстанцій.

18.03.2024р. представником позивача подана заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, до цієї заяви долучено акт здачі-прийомки послуг від 15.03.2024р. та виписки по рахунку АО «АК «Верітас» про внесення позивачем на рахунок адвокатського об`єднання 30 188грн. (а.с. № 39-40, 41, 42-48 т.№ 2).

Приймаючи до уваги, що з трьох позовних вимог ОСОБА_1 задоволені дві, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму цього виду судових витрат пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у розмірі 20 125грн. (30 188грн. : 3 х 2 = 20 125грн.).

Визначаючи розмір  судових витрат  за професійну  правничу допомогу, судом враховано,   що сума по  оплаті за послуги адвоката, які здійснював для позивача адвокат Кандрашин К.В. (у складі АО «АК «Верітас»), повністю  співрозмірна  складності  справи   та обсягу наданих адвокатом послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду  від 12.05.2020р. у справі  904/4507/18  та від 16.11.2022р. у справі  № 922/1964/21.

Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 22 809 грн. (2 684 грн. + 20 125грн. = 22 809 грн.).

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 59, 224, 225, 227 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 216, 328, 257, 261 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-133, 137, 141, 223, ч.1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

              Позовні   вимоги ОСОБА_1   до  ОСОБА_2 (треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського  нотаріального  округу Шрамова  Вікторія  Миколаївна, Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області)                               про визнання договору  купівлі-продажу недійсним, припинення  права власності, витребування  майна  з  чужого  незаконного володіння, скасування  рішення  про  державну  реєстрацію  прав                            та   їх   обтяжень – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14.10.1998р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрований за №3-2838.

Скасувати рішення  про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68738854 від 04.08.2023р. державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шрамової Вікторії Миколаївни щодо державної реєстрації права власності на ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .

 В задоволенні іншої  частини позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові    витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 684 грн. та по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 125грн. , а загалом – 22 809 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

               Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя:                                                 Ткаченко Н.В.