КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-2481/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Андрієнко А.М.       

Суддя-доповідач:  Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

 головуючий –суддя            Грибан І.О.

 судді                                      Парінов А.Б., Петрик І.Й.

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації  на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації,  Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, перерахунок соціальних виплат  -

В С Т А Н О В И В :

           В даній справі постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року позов задоволено:  визнано протиправними дії відповідача неправомірними, зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації,  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності с.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4  мінімальних заробітних плат.

           Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

            Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення,  виходячи з наступного.

             Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

            Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, інвалідам 3 групи виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

           Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що застосуванню підлягають положення ст.48 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, а не норми Постанови Кабінету Міністрів України від № 562 від 12.07.2005 року.

           З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів  погоджується, зважаючи на наступне.  

            Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

                Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на положення постанови КМ України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими обмежені права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

            На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у оскаржуваній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

          Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

          Апеляційну  скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації –залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року –  без змін.

          Ухвала  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя                                                                                                  А.Б.Парінов

Суддя                                                                                                  І.Й.Петрик