КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13087/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А,
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"14" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,
при секретарі Коробій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Служби безпеки України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Служби безпеки України до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва, Головного управління державного казначейства України про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2010 року Служба безпеки України звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України, у якому, з наступними змінами, просила визнати дії відповідача протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2010р. №0002371503/0, №00023381503/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу позивач мотивував тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»та положення п. 12.3 Договорів оренди земельних ділянок, укладених між Службою безпеки України та Київською міською радою, а також судову практику, зокрема, постанови Верховного Суду України від 24.06.2008р. у справі №21-387во08, від 11.12.2007р. у справі №21-1519во07.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явилися, розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши доводи апеляції за наявними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що Служба безпеки України є орендарем земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Героїв Дніпра та проспекту Героїв Сталінграду в м. Києві.
Відповідно до Акту перевірки, проведеної ДПІ у Оболонському районі м. Києва (№559/15-306 2 від 16 лютого 2010 року), позивачем порушено строки сплати податкових зобов’язань по орендній платі за землю, передбачені п.п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Факти прострочення сплати податкових зобов'язань не заперечуються позивачем, акт підписаний його посадовими особами.
Листом №1159/9/15-304 від 19.02.2010 податковим органом було повідомлено позивача про нарахування штрафних санкцій в розмірі 24 072,36 грн. за несвоєчасну сплату коштів до бюджету та пені в сумі 2 657,62 грн.
24.02.2010р. позивачем було сплачено зазначену вище податкову заборгованість, що підтверджується копією платіжного доручення № 18.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що користування землею в Україні є платним, порушення визначених законом строків сплати земельного податку тягне відповідальність, визначену законом, а підстав до її незастосування немає.
З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), дійсно мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань. Заява має містити інформацію про суму та термін відстрочення сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не може перевищувати термін дії цієї статті. Заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу. Органи, що здійснюють облік та адміністрування, ведуть окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим підсумком.
Водносчас правовий аналіз означених норм законодавства дає підстави до висновку, що пільговий режим для суб’єктів господарювання будівельної сфери встановлюється лише відносно сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.
Більше того, позивач не звертався до компетентного органу із заявою встановленої форми про надання йому розстрочки. Таким чином, положення ч.5 ст. 3 вказаного Закону до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.
Згідно зі ст.14 вказаного Закону до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порядок справляння плати за землю не підпадає під регулювання ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».
Предметом розгляду даної справи є правомірність нарахування податковим органам штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання по орендній платі за землі.
Тому нормами спеціального законодавства з цих питань є норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Правової норми, на яку посилається апелянт як на підставу звільнення його від відповідальності за недотримання законодавства з питань оподаткування, вказаний Закон не містить. Тому в даному випадку підстав до застосування приписів пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ № 2181, якими врегульовується конфлікт інтересів на користь платника податків, - немає.
З огляду на це суд не приймає як обґрунтовані доводи позивача про необхідність скасування оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень та актів перевірок, зважаючи на наявність норми закону, що встановлює певну пільгу для суб’єктів господарювання галузі будівництва.
За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до ст.14 цього Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про плату за землю» за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.
Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.
Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5 3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з п.17.1 ст.17 Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
Згідно з п.п.17.1.7 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
В матеріалах справи містяться докази затримки сплати позивачем узгоджених податкових зобов’язань - земельного податку на строк до 30 календарних днів, а також від 31 і до 90 календарних днів, зазначене визнається самим позивачем і не спростоване доводами його апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на неврахування судом першої інстанції положень п. 12.3 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2004р., укладених між позивачем та Київською міською радою, відповідно до якого сторона, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Однак, колегія суддів вважає безпідставним таке посилання апелянта, оскільки відсутність його вини не доведена. А положення договору не створюють конкуренції норм із чинними нормами законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, з огляду на що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шостак
Я.С. Мамчур
Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2011р.