КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3306/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: падій В.В.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"14" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відділу Держкомзему у Корюківському районі Чернігівської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області Оношко Віри Григорівни про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування припису, рішення про застосування економічних санкцій, -
в с т а н о в и в :
У липні 2010 року Відділ Держкомзему у Корюківському районі Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування припису №129 від 16.06.2010р., скасування рішення №121 від 16.06.2010р.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року вказаний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі посвідчення від 14.05.2010 року № 260 та Плану роботи на II квартал 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області було проведено планову перевірку управління Держкомзему у Корюківському районі з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи та послуги за період з 15.06.2009 року по 02.06.2010 року.
Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем за період з 15.06.2009 року по 02.06.2010 року стягувалась плата за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних та фізичних осіб і висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель, що, на думку Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, є порушенням Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 р. №1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів».
За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області складений акт перевірки від 10 червня 2010 року № 007061.
На підставі вищевказаного акту перевірки заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області В. Г. Оношко прийнято рішення від 16.06.2010 року №121 про застосування економічних санкцій: вилучення до державного бюджету необґрунтовано одержаної суми виручки – 2790,00 грн. та стягнення до державного бюджету штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки –5580,00 грн.
Окрім того, заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області В. Г. Оношко був винесений припис від 16.06.2010 року №129 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким відповідача зобов’язано у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом приведення плати до вимог чинного законодавства.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що надання послуг позивачем на платній основі за вчинення земельно-кадастрових робіт здійснювалось відповідно до чинного законодавства, а тому дії відповідача щодо внесення до акту перевірки № 007061 від 10.06.2010р. висновків про порушення чинного законодавства в частині правильності формування і застосування цін (тарифів) та вимога припису №129 від 16.06.2010р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін є протиправними, а рішення № 121 від 16.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін підлягає скасуванню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 вказаного Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Основним завданням Держцінінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірку додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю).
Для виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів Кабінет Міністрів України Постановою № 1 від 01.11.2000року затвердив Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів.
Відповідно до п. 2 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, як проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, розроблення нормативно-технічної та науково-методичної документації угідь з метою отримання земельно-кадастрової інформації, розроблення технічно-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою, надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, інших питань використання та охорони земель.
У вказаному Порядку відсутні посилання на те, що наведений перелік платних послуг є вичерпним.
Крім того, в пункті 6 Порядку визначено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.
Таким чином, даний Порядок не встановлює вичерпний перелік земельно-кадастрових робіт та послуг.
Відповідно до пункту 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки: встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт; визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.
На виконання наданого повноваження та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619, який зобов'язав Державний комітет по земельних ресурсах разом з Міністерством фінансів і Міністерством економіки затвердити розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг був прийнятий спільний наказ Державного Комітету земельних ресурсів України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», який передбачає перелік платних земельно-кадастрових робіт та послуг, до складу якого також віднесено видача висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних та фізичних осіб і висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про землеустрій” види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Документацією із землеустрою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Частиною 56 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути відповідно до зазначеного Закону включено до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Перевіркою встановлено, що відділом Держкомзему у Корюківському районі Чернігівської області отримувалася плата за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних та фізичних осіб і висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель, встановлених вимогами наказу №97/298/124.
Окрім того, наказом №97/298/124 передбачено, що розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України.
На момент надання позивачем платних послуг наказ № 97/298/124 не був оскаржений у встановленому порядку.
Відповідно до Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 червня 2008 р. №123 управління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головного управління Держкомзему в області, а також цим Положенням.
Колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції посилань відповідача на те, що висновки, які видаються Держкомземом, є документами дозвільного характеру.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 4 зазначеного Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру.
Таким чином, дія Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” поширюється на відносини, пов'язані з видачею суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру. При цьому документ дозвільного характеру дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
З огляду на викладене, висновки з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних та фізичних осіб і висновки щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель не підпадають під визначення документа дозвільного характеру, оскільки не дають право суб'єкту господарювання на провадження певних дій у сфері господарської діяльності, а є лише документами, які готуються в ході оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Окрім того, вичерпний перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що видаються виключно через дозвільні центри, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 №526 “Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” та прийнятий з метою удосконалення системи видачі документів дозвільного характеру та забезпечення реалізації Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». До вказаного переліку висновки з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних та фізичних осіб і висновки щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель не віднесено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що управління Держкомзему у Корюківському районі Чернігівської області отримувало плату за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або у власність щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель в період з 15.06.2009 року по 02.06.2010 р. у сумі 2790 грн. 00 коп., правомірно, а отже дії Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області незаконними.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шостак
Я.С. Мамчур