КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а/2506/822/11 Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"26" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.01.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання вчинити дії, –
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 13.12.2010 року звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 01.06.2010 року та здійснювати виплату такого підвищення за нормами ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в чинній редакції до внесення законодавчих змін до зазначеної норми права.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.01.2011 року позов задоволено частково, зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 01.06.2010 року по 10.01.2011 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1.
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суд першої інстанції щодо зазначення 10.01.2011 року кінцевою датою стягнення відповідних виплат з огляду на наступне.
Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі щомісячних пенсійних виплат в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує особа в разі досягнення нею передбаченого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В даному випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок).
Таким чином, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 15.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній частині дати, до якої підлягає перерахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова –задовольнити частково.
Змінити постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини постанови наступним чином:
«Позов задовольнити частково. Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо відмови в перерахуванні пенсії ОСОБА_2 за період з 01.06.2010 року –неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 01.06.2010 року з врахуванням виплачених сум».
В решті постанову суду –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 26.04.2011 року.