КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1287/10                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Золотоверхий О.І.

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" квітня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                    - Степанюка А.Г.,

суддів:                                        - Кузьменко В.В., Шурко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 23.12.2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач 10.12.2010 року звернувся до суду з позовом про зобов’язання Відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 23.05.2010 року по день ухвалення судового рішення.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 23.12.2010 року позов задоволено: визнано протиправними дій УПФ України в Лисянському районі Черкаської області та зобов’язано Відповідача провести Позивачу перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23.05.2010 року по 23.12.2010 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –зміні з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контрою (посвідчення серії НОМЕР_1) та отримує пенсію у Відповідача та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон). Вказані обставини сторонами не оспорюються.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст.ст 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002р., Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, встановивши право Позивача на отримання державної пенсії та надбавки до пенсії у відповідності до положень Закону.

Проте, задовольняючи позовні вимоги з 23.05.2010 року, судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом 10.12.2010 року, водночас заяви про поновлення строку позовної давності від останнього не надходило.

Отже, судова колегія дійшла висновку про пропущення Позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, що є підставою для зміни початкової дати нарахування та виплати державної пенсії, а саме з 23.05.2010 року на 10.06.2010 року. А тому позовна заява в частині вимог щодо зобов’язання Управління ПФ України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23.05.2010 року по 09.06.2010 року включно підлягає залишенню без розгляду відповідно до правил ст.ст. 99, 100 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте, при винесенні рішення невірно застосував норми процесуального права.

Приписи п. 2 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 201 КАС України визначають, що за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, визначених ст. 155 цього Кодексу.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції –зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99-100, 160, 183-2, 197, 198, 201, 203, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області –задовольнити частково.

Позовну заяву в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області провести перерахунок і виплату пенсії за період з 23.05.2010 року до 09.06.2010 року включно - залишити без розгляду.

В решті постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 23.12.2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                                                      А. Степанюк

Судді                                                                                                      В. Кузьменко

                                                                                                              О. Шурко