КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-779/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Шаповал З.О.

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"10" травня 2011 р.                                                                                                                  м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання дій відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни та стягнути на користь позивача невиплачену соціальну допомогу за 2009 рік та за 2010 рік по момент подання адміністративного позову до суду.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково –визнано дії відповідача незаконними з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року та зобов’язано перерахувати  та виплатити пенсію позивачу з урахуванням її підвищення за цей період, з урахуванням фактично виплачених коштів, в частині позовних вимог за період з 01 грудня по 31 грудня 2010 року –відмовлено; в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік та 2010 рік по момент подання адміністративного позову до суду - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду від 21 грудня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю –не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов’язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області –задовольнити частково, постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2010 року –скасувати та прийняти нову, про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року з урахуванням вже проведених виплат.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі і за 2009 рік.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Окрім того, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на ту обставину, що позов поданий до суду першої інстанції 07.12.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання перерахувати позивачу доплату до пенсії як дитині війни підлягають задоволенню, починаючи з 07.06.2010 року до 07.12.2010 року, тобто до моменту подачі адміністративного позову до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової, якою позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205 та 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області –задовольнити частково.

Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2010 року –скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                Я.Б.Глущенко

                                                                                                          С.Б. Шелест