КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4975/10/2570 Головуючий у першій інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства “Фірма “Юстас” на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Чернігові до приватного підприємства “Фірма “Юстас” про стягнення податкового боргу, –
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у м. Чернігові 28.09.2010 р. звернулися із адміністративним позовом до ПП “Фірма “Юстас” про стягнення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 339,38 грн. за рахунок активів (а.с.2-3).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року позов задоволено (а.с. 25-26).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі.. (а.с. 40).
До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП “Фірма “Юстас”, зареєстровано 14.05.1998 р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, є платником податків, та відповідно до ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, з 28.05.1998 р. знаходиться на обліку у ДПІ у м. Чернігові (а.с.5-6).
ДПІ у м. Чернігові на підставі п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, проведено невиїзні документальні перевірки стосовно своєчасності подання податкової звітності та складено акт № 243 від 20.01.2009 року та акт № 323 від 30.03.2010 року.
Згідно висновків, викладених в Актах перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.4 п 4.1 ст. 4 Закону № 2181, п. 16.4 ст. 16 та п. 22.13 ст. 22 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме позивачем не подано декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року та 2009 податковий період.
На підставі акту від 20.01.2009 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 03.02.2009 року на суму 170,00 грн., яке не було оплачено (а.с.11).
На підставі акту від 30.03.2010 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 14.04.2010 року на суму 170,00 грн., яке також не було оплачено, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості за рахунок активів платника податку на загальну суму 339,38 грн..
В адміністративному порядку вказані податкові повідомлення рішення позивачем не оскаржувалися.
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками Чернігівського окружного адміністративного суду з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181), він є спеціальним законом, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до ст. 1 Закону –2181 податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п. 5.2.1. Закону № - 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.
Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до 6.2.1. п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2. ст.. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у відповідності до п. 6.2 ст. 6 Закону України № - 2181 було направлено корінець першої податкової вимоги № 1/489 від 23.02.2009 року на суму 169, 38 грн., який був отриманий відповідачем, але не сплачений (а.с.-7). Відповідно, позивачем було направлено корінець другої податкової вимоги № 2/936 від 08.05.2009 року на суму 169.38 грн., який відповідачем не отримано, про що складено акт встановлення факту повернення податкової вимоги від 23.10.2009 р. (а.с. 9).
Відповідно до вимог п.п 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення податкових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності –шляхом продажу інших активів платника податків, що і було зроблено ДПІ у м. Чернігові та винесено рішення № 223 від 30.11.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.-10).
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов`язань забезпечення боргу.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що податкова заборгованість ПП “Фірма “Юстас” перед бюджетом становить 339,38 грн. і вона зазначена в несплачених податкових вимогах.
Докази, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав.
Колегія суддів, не приймає до уваги посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на юридичну адресу відповідача направлено повістку про виклик, яка повернулася до суду з відміткою, що за зазначеною адресою підприємство не знаходиться.
Апеляційна скарга не містить ґрунтовних доводів, підтверджених доказами, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача та ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Фірма “Юстас” - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.В. Чаку
Н.М. Літвіна
Ухвалу виготовлено в повному обсязі 11.05.2011р.