КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-70/10                                               Головуючий у 1-й інстанції:  Стельмах А.П.

Суддя-доповідач:  Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" травня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                                        Чаку Є.В.,

        суддів:                                                                              Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.  

        розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18.10.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 22.09.2010 року звернулася до Сосницького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до УПФУ в Сосницькому районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 01.01.2009 року по момент розгляду в суді.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 18.10.2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.

ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Сосницький районний суд Чернігівської області прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду в частині стягнення державного мита з відповідача,  з огляду на наступне.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов’язано УПФУ в Сосницькому районі Чернігівської області сплатити судові витрати, понесені позивачем, а, отже, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.

 Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

 За  ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни  постанови  суду  першої інстанції є правильне  по  суті  вирішення  справи чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального  чи  процесуального права.

 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення державного мита.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -  

П О С Т А Н О В И Л А:

           Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області –задовольнити частково.

Змінити постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18.10.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови наступним чином:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) грн. 40 коп. судового збору».

В решті постанову –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

           Головуючий суддя:                                                                                Є.В. Чаку

Судді: