КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1489/10 Головуючий у 1-й інстанції: Жовток Є.А.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Гром Л.М.
суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, –
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернулась до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31.12.2010 року позов задоволено, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.01.2007 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати; зобов’язано відповідача здійснити нарахування ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.01.2007 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати та забезпечити її виплату за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, за виключенням раніше нарахованих і сплачених за вказаний період сум.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрований і постійно проживає в смт. Ріпки, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скарг Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області –залишити без задоволення.
Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31.12.2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: