КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3364/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Бакуменко А.С.  

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 09.11.10р. у справі №2-а-3364/2010 рік за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної зарплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22.05.08р. по день розгляду справи у суді т а з послідуючим її перерахунком.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 09.11.10р. позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача та зобов’язано провести перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати  з 14.04.09р. по 09.11.10р.; вимоги позивача за попередній час –залишені без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, в частині позовних вимог, які задоволені судом, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок додаткової пенсії та підвищення до пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

Проте, всупереч статті 39 Закону № 796-ХІІ позивачу підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96р. №836.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було порушено.

Натомість, слід відзначити, що судом першої інстанції не були враховані вимоги статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 31.07.10р.), у відповідності до приписів якої в разі залишення позову без розгляду, поданого після закінчення строків, установлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України постановляється ухвала. Між тим, приймаючи до уваги, що невірне застосування судом першої інстанції статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України не зачіпає суті рішення та не впливає на його обґрунтованість і законність, колегія суддів дійшла висновку про неможливість скасування правильного по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -        

                                                                   У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 09.11.10р. у справі №2-а-3364/2010  - залишити без задоволення, а постанову Богуславського районного суду Київської області від 09.11.10р. у справі №2-а-3364/2010 - без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

                Головуюча суддя                                                                    Шелест С.Б.

                Судді :                                                                                           Романчук О.М.

                                                                                                                       Пилипенко О.Є.