Справа № 2а/2570/2155/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2011 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії, -
П О С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі по тексту – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (далі по тексту – відповідач), в якому просить стягнути з відповідача відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов’язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, матеріальної допомоги на поховання особам, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та померли, з березня 2010 року по лютий 2011 року в сумі 966898,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не прийнято до заліку витрати пов’язані з доставкою пенсії особам, які отримали травму в Росії, Білорусії та Естонії; суми підвищення, виплаченого згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та витрати на її доставку; суми щомісячної державної адресної допомоги до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та витрати на її доставку; суми матеріальної допомоги на поховання та витрати на її доставку. Не прийняття до заліку сум витрат, здійснених позивачем унеможливлює відшкодування цих витрат Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові.
Представник позивача Леоненко О.В. позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача Гадзен І.Ю. позов не визнала повністю. Крім того, відповідачем до суду подані письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем в період з березня 2010 року по березень 2011 року направлялися відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 49-72).
До вказаних актів позивачем були включені суми, пов’язані з виплатою та доставкою пенсії особам, які отримали травму в Росії, Білорусії та Естонії; суми підвищення, виплаченого згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та витрати на її доставку; суми щомісячної державної адресної допомоги до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та витрати на її доставку; суми матеріальної допомоги на поховання та витрати на її доставку.
Зазначені суми витрат не були прийняті до заліку відповідачем, що підтверджується таблицями розбіжностей.
Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги, в тому числі і виплату пенсій, - виключно у разі настання страхового випадку.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до страхових виплат, зокрема, відносяться страхові виплати пенсії по інвалідності потерпілому.
Питання страхових виплат громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, регулюється Угодою про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, (далі - Угода), що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною.
Згідно зі статтею 2 Угоди відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.
Відповідно до частини п’ятої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.
Згідно зі статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Що стосується відшкодування витрат державної адресної допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
У відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Проаналізувавши викладене суд приходить до висновку, що щомісячна державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 року № 265, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким визначено механізм відшкодування витрат пов'язаних з виплатою відповідних пенсій на центральному рівні.
Так пунктом 4 зазначеного Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суд зауважує, що щомісячна державна адресна допомога не входить до цього переліку, який в свою чергу є вичерпним.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги.
Щодо відшкодування суми підвищення, виплаченого згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
Пункт 4 Порядку відшкодування має вичерпний перелік витрат, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України - підвищення до пенсії в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 серед них відсутнє.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з пункту 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Постанови Правління Фонду від 06.03.2006р. № 13 «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» зазначено, що витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання, у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «з» пункту 1.1. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 року № 212, визначено, що на медико-соціальні експертні комісії серед іншого покладено обов'язки встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням.
Таким чином, Пенсійний фонд України має право на відшкодування Фондом соціального страхування сум витрат на виплату допомоги на поховання лише у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, відшкодування має здійснюватись за наявності обов'язкового причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, який має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.
Оскільки висновок щодо наявності відповідного причинного зв'язку наданий не був, тому у відповідача не має жодних підстав для відшкодування виплаченої позивачем допомоги на поховання.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволені адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
Суддя: Непочатих В.О.