Справа № 2а/2570/1993/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 р.Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Державного підприємства Прилуцької виховної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області про визнання дій незаконними та скасування вимоги, -
В С Т А Н О В И В :
Державне підприємство Прилуцька виховна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати дії незаконними та скасувати вимогу № Ю-383 від 09.03.2011 року на суму 51314,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.04.2008 року в Бюлетені державної реєстрації опубліковано оголошення про рішення щодо припинення ДП Прилуцької виховної колонії УДДУ з питань виконання покарань в Чернігівській області як юридичної особи та призначена комісія з припинення юридичної особи. Також з відповідачем була узгоджена кредиторська вимога на загальну суму 59294,29 грн. і погашення кредиторської вимоги проводилось по мірі реалізації залишків готової продукції зі складу ліквідуємого підприємства. Стверджує, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області № Ю-383 від 09.03.2011 року про сплату 51314,82 грн. є незаконною, оскільки на даний час позивач не має заборгованості перед відповідачем.
Представник позивача Замура Л.П. позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача Осадчий Д.Ю. в судовому засіданні позов не визнав повністю, вважав, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державне підприємство Прилуцька виховна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Прилуки, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з 29.01.1991 року.
09.03.2011 року УПФУ в м. Прилуки Чернігівської області, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сформовано вимогу № Ю-383 про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальну суму 51314,82 грн., яку позивачем отримано 16.03.2011 року.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу від 09.03.2011 року № Ю-383 суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення правовідносин) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення правовідносин) страхувальник зобов'язаний: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до пункту 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року за № 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо: а) дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
З матеріалів справи вбачається, що спірна вимога сформована відповідачем у зв’язку з наявністю заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та штрафних санкцій і пені, які застосовані, згідно прийнятих рішень управлінням Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області внаслідок несвоєчасної сплати страхувальником страхових внесків.
Посилання позивача на те, що з відповідачем була узгоджена кредиторська вимога на загальну суму 59294,29 грн., погашення, якої проводилось по мірі реалізації залишків готової продукції зі складу ліквідуємого підприємства, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Згідно з частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення правовідносин) страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.
Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем в установлені строки не сплачено заборгованість щодо страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 51314,82 грн., тому вимога управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області про їх сплату є правомірною.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволені адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Прилуцької виховної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області про визнання дій незаконними та скасування вимоги – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Непочатих В.О.