Справа № 2а/2570/2014/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
суддів Непочатих В.О., Соломко І.І.,
при секретарі Герасенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії по перерахунку та виплаті заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В :
14.04.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо неповного нарахування та виплати заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну її виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні з 12.03.2011 року, зобов'язання Міністерства фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму “Виконання рішень судів на користь суддів” для здійснення виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні заробітної плати в повному обсязі з 12.03.2011 року із врахуванням здійснених виплат, зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернігівській області додаткове фінансування з бюджетної програми “Виконання рішень судів на користь суддів” для здійснення виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні заробітної плати в повному обсязі з 12.03.2011 року із врахуванням здійснених виплат та зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області здійснити з 12.03.2011 року перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну виплати, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний період, за виключенням раніше проведених виплат, судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні, та проводити нарахування та виплату заробітної плати з врахуванням діючих норм закону. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року, яка набрала законної сили, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. №865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Однак, незважаючи на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року посадовий оклад позивача продовжують рахувати із розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, всі надбавки до окладу, довічне грошове утримання судді також рахуються з заниженого посадового окладу, що призводить до зниження життєвого рівня позивача. У зв’язку з цим, позивач вважає, що відповідачами порушено вимоги ст. 130 Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення незалежності судді.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю та пояснив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці суддів” від 03.09.2005 року №865 затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів судів всіх рівнів. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 була доповнена п. 4-1, яким заборонено робити перерахунок посадових окладів суддів при підвищенні мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. При цьому, функції органів законодавчої влади мають Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України, а Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник коштів, лише організовує розроблення бюджетного запиту на відповідний рік. Статтею 8 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 5 цього ж Закону визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оплату праці” джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел. Статтею 13 Закону України “Про оплату праці” визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміри асигнування на заробітну плату суддів визначені, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. Вважає, що відповідачами по справі повинна бути держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, а підстави для відповідальності Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області за даним позовом відсутні.
Міністерство фінансів України свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, через канцелярію суду надало заперечення в яких просило справу розглядати без участі представника та зазначило, що матеріальне і соціальне забезпечення суддів здійснює Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник коштів. Міністерство фінансів України лише проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України. Тому Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу жодним чином не несе відповідальності про нарахування та виплату заробітної плати позивачу. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а отже, не підлягають задоволенню.
Державне казначейство України представника в судове засідання не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, через канцелярію суду надало пояснення на адміністративний позов, в якому просило справу слухати без участі представника та зазначило, що відповідно до Бюджетного кодексу України та Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Тобто, Державне казначейство України здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням. Вважає, що здійснювати певні заходи щодо неповного нарахування та виплати заробітної плати, щомісячного грошового утримання судді, повинен відповідний розпорядник бюджетних коштів, на якого покладено обов’язок щодо фінансового забезпечення суддів. Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України. У зв’язку з цим, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо Державного казначейства України у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області з 29.03.2004 року, що підтверджується довідкою Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області від 08.04.2011 року № 11, наявною в матеріалах справи (а.с. 6).
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Згідно ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Отже, фінансування на утримання суддів здійснюється з Державного бюджету України.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів визначаються Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453-VI).
Відповідно до ст. 140 Закону № 2453-VI фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів забезпечуються державою відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 142 Закону № 2453-VI фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації здійснює Державна судова адміністрація України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.
03.09.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 “Про оплату праці суддів” (далі – постанова №865), якою затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 гривень і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 року визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови № 865.
Визнаючи незаконним та скасовуючи п. 4-1 постанови № 865, суд виходив з того, що дана частина нормативно-правового акту, яким встановлювався порядок та розмір нарахування заробітної плати судді, обмежує обсяг гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією та Законами України.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 “У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів” (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)”, зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про Закон “Про статус суддів”, які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1).
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами, згідно ч. 1 ст. 126 Конституції України, Конституція та закони повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів, а згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді.
Більше того, у відповідності до п. 8 Європейського статуту судді, прийнятого Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році, заробітна плата судді має бути адекватною та забезпечувати дійсну економічну незалежність судді і не має зменшуватися на будь-якому етапі суддівської служби.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року, та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що на момент розгляду даної справи судом, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року, якою визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови № 865 та яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 року набрала законної сили.
Отже, для розрахунку заробітної плати судді, гарантований мінімальний посадовий оклад судді, має відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою № 865 з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої, встановлено Верховною Радою України у Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Законом України від 23.12.2010 року № 2857-VІ “Про Державний бюджет України на 2011 рік” встановлені розміри мінімальної заробітної плати в наступних розмірах: з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року –941,00 грн.; з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року – 960,00 грн.; з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року – 985,00 грн.; з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року – 1004,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що незважаючи на те, що є чинне судове рішення щодо скасування обмежень посадового окладу судді до розміру мінімальної заробітної плати, відповідачі продовжували нараховувати йому заробітну плату на підставі положень постанови №865, визнаних незаконними.
Згідно ч. 2 ст. 142 Закону України № 2453-VI функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації здійснює Державна судова адміністрація України. Отже, з вищенаведеної норми вбачається, що саме Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, здійснює фінансове забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, ігноруючи наявність судового рішення, що набрало законної сили та здійснюючи до цього часу нарахування і виплату заробітної плати і щомісячного грошового утримання позивачу виходячи із мінімальної заробітної плати 332,00 грн., а не з мінімальної заробітної плати, яка змінюється на законодавчому рівні, допустили бездіяльність. Вказана бездіяльність призвела до нарахування і виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання позивачу не в повному обсязі. Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача стосовно визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України і Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернігівській області додаткове фінансування з бюджетної програми “Виконання рішень судів на користь суддів” для здійснення виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні заробітної плати в повному обсязі з 12.03.2011 року по день винесення постанови із врахуванням здійснених виплат та зобов’язання територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області здійснити перерахунок та провести виплату заробітної плати з урахуванням індексації, виходячи з розміру посадового окладу, який відповідав відповідному розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 12.03.2011 року по день винесення постанови, за виключенням раніше проведених виплат, судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмили Василівни є обґрунтованими, а вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи.
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на перерахунок розміру посадового окладу та інших складових заробітної плати, які пропорційно залежать від розміру посадового окладу із застосуванням розміру мінімальної плати, визначений в порядку, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а застосування відповідачем для нарахування заробітної плати судді, положень п.4-1 постанови № 865, є неправомірним, оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу був розрахований посадовий оклад, виходячи з обмежень, визначених у п. 4-1 постанови № 865.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Міністерства фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму “Виконання рішень судів на користь суддів” для здійснення виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні заробітної плати в повному обсязі з 12.03.2011 року із врахуванням здійснених виплат, то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки зазначеного способу відшкодування виплат норми бюджетного законодавства не передбачають, а відносини між Міністерством фінансів України та Державною судовою адміністрацією України знаходяться в площині бюджетних правовідносин, і позивач не є безпосереднім учасником цих правовідносин.
Що стосується позовної вимоги щодо проведення нарахування та виплати заробітної плати з врахуванням діючих норм закону в подальшому, то суд не вбачає підстав для задоволення таких вимог, оскільки захисту підлягає вже порушене право, а не право, яке буде порушене в майбутньому.
Стосовно позовної вимоги про звернення до негайного виконання постанови суду, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки, задоволені вимоги позивача не підпадають під встановлений ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав згідно яких постанови суду підлягають негайному виконанню.
Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо неповного нарахування та виплати заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну її виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернігівській області додаткове фінансування з бюджетної програми “Виконання рішень судів на користь суддів” для здійснення виплати судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні заробітної плати в повному обсязі з 12.03.2011 року по день винесення постанови із врахуванням здійснених виплат.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області здійснити з 12.03.2011 року по день винесення постанови перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну виплати, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, за виключенням раніше проведених виплат, судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Людмилі Василівні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачена ст. 185-186 КАС України.
Головуюча суддя: Падій В.В.
Судді Непочатих В.О.
Соломко І.І.