Справа № 2а/2570/1898/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 травня 2011 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Державної патрульної служби Державної автомобільної інспекції м. Чернігова Царенко Олександра Івановича, 3-я особа: УДАІ УМВС України в Чернігівській області про визнання дій незаконними, -
В С Т А Н О В И В:
11.04.2011 року ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Державної патрульної служби Державної автомобільної інспекції м. Чернігова Царенко О.І. (далі по тексту –відповідач), 3-я особа: УДАІ УМВС України в Чернігівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо затримки автомобіля марки Chevrole Aveo д.н.з. НОМЕР_1 шляхом направлення на спеціальний майданчик; визнати незаконними дії відповідача, що пов’язані із зйомкою позивача 14.12.2010 року на відеокамеру; прийняти окрему ухвалу про необхідність проведення розслідування та вжиття заходів впливу до відповідача і направити її до ВДАІ м. Чернігова; зобов’язати відповідача утримуватися від дій, пов’язаних з незаконною затримкою транспортних засобів та від протиправної зйомки громадян на відеокамеру; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 353,40 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем незаконно здійснена евакуація його автомобіля, оскільки автомобіль не перешкоджав руху транспортним засобам на проїзній частині та технічний стан автомобіля був повністю справний. Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив частину першу статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтю 32 Конституції України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав повністю та просив у задоволенні позову відмовити. Також надав суду письмові пояснення в яких, зокрема, зазначив, що розміщення транспортного засобу позивача суттєво перешкоджало дорожньому руху, оскільки автомобіль стояв на проїзній частині, чим змушувало інших водіїв маневрувати або зменшувати швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу.
Представник 3-ї особи: УДАІ УМВС України в Чернігівській області Пєскіна А.В. вважала, що відповідач щодо евакуації автомобіля позивача та доставляння на спеціальний майданчик, та щодо фіксації правопорушення на відеокамеру діяв правомірно.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як вбачається з копії постанови в справі про адміністративне правопорушення від 15.12.2010 року (а.с. 7) складеної ІДПС 5 взводу батальйону ДПС молодшим сержантом міліції Царенко О.І. 14.12.2010 року о 12 год. 05 хв. в м. Чернігові ОСОБА_1 керував автомобілем Шевроле Авео д.н.з. НОМЕР_1 по проспекту Перемоги 65 та при виїзді з прилеглої території не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2. (рух праворуч) та при цьому своєчасно не пройшов технічний огляд на вищевказаний автомобіль, чим порушив вимоги п. 31.3 «б», р. 33 п. 4.2 ПДР України за що був притягнутий до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.
Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Чернігова (а.с. 27-28) позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС 5-го взводу БДПС УДАІ УМВС України Царенко О.І. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 221012 від 15.12.2010 року задоволено частково. Змінено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 221012 від 15.12.2010 року відносно ОСОБА_1. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Як вбачається з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 8) автомобіль Шевроле Авео д.н.з. НОМЕР_1 було затримано інспектором Царенко О.І. та переміщено на спеціальний майданчик (стоянку) за адресою: м. Чернігів, пров. Вокзальний № 17.
Відповідно до частини першої статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Тобто, право посадової особи на доставку затриманого транспортного засобу до спеціального майданчика обумовлено наявністю об'єктивної обставини у вигляді суттєвого перешкоджання затриманим транспортним засобом дорожньому руху.
Наказом МВС України від 26.02.2009 року № 77 затверджена Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, в пункті 8.1. зазначеної Інструкції надано роз’яснення терміну «перешкоджання дорожньому руху», а саме: транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною.
З фотографій (а.с. 10, 11, 33, 34) вбачається, що автомобіль Chevrole Aveo НОМЕР_1 знаходиться на узбіччі проїзної частини та не створює суттєвих перешкод дорожньому руху.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач заперечуючи проти адміністративного позову повинен довести, що транспортний засіб позивача створював перешкоди дорожньому руху.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності вчинених ним дій щодо переміщення транспортного засобу позивача на спеціальний майданчик, зокрема, тієї обставини, що автомобіль позивача створював суттєві перешкоди дорожньому руху.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач здійснив свої повноваження з порушенням вимог діючого законодавства України, тому евакуація автомобіля позивача шляхом направлення його на спеціальний майданчик є протиправною.
Відповідно до пункту 21 статті 11 Закону України «Про міліцію»міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тобто, відеокамера використовується співробітниками ДАІ під час фіксації правопорушень як допоміжний засіб, при цьому отримана за допомогою відеокамери інформація вважається допоміжною і може згідно вимог статті 251 КУпАП оцінюватись поряд з іншими самостійними джерелами доказів при встановленні наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що відповідач діяв в межах наданої компетенції у відповідності до вимог законодавства під час застосування відеокамери, тому права позивача в цій частині не порушенні.
Таким чином, позовна вимоги щодо визнання незаконними дії відповідача, що пов’язані із зйомкою позивача 14.12.2010 року на відеокамеру задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов’язання відповідача утримуватися від дій, пов’язаних з незаконною затримкою транспортних засобів та від протиправної зйомки громадян на відеокамеру, оскільки суд не може заборонити відповідачу здійснювати свої обов’язки та виконувати функції, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Оскільки положення статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають, суд приходить до висновку, що постановлення окремої ухвали не може розглядатися як позовна вимога, тому в задоволенні вимоги щодо постановлення окремої ухвали відносно Царенко О.І. необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
В матеріалах справи відсутній документ складений між позивачем та його представником з відомостями про те, які конкретно види правової допомоги надано позивачеві і який обсяг часу було витрачено на її надання.
Тому, позовна вимога щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 350,00 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дії інспектора Державної патрульної служби Державної автомобільної інспекції м. Чернігова Царенко Олександра Івановича щодо евакуації автомобіля марки Chevrole Aveo д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, шляхом направлення його на спеціальний майданчик (стоянку) –протиправними.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Непочатих В.О.