Справа № 2а/2570/1638/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2011 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»до Головного управління юстиції у Чернігівській області Міністерства юстиції України, 3-я особа: Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК»про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»(далі по тексту –позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області Міністерства юстиції України (далі по тексту –відповідач), 3-я особа: Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК»в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати дії Головного управління юстиції у Чернігівській області Міністерства юстиції України, що полягають у винесенні постанови про стягнення виконавчого збору з боржника від 27.12.2010 року протиправними; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.12.2010 року, виданою підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Міністерства юстиції України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в добровільному порядку виконав виконавчий документ (виконавчий напис) та сплатив суму заборгованості стягувачу без будь-яких примусових дій, вчинених відповідачем.
Представниця позивача Ребкало А.М. позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача Коваль В.О. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.2010 року по виконанню виконавчого напису була видана з дотриманням вимог діючого законодавства.
Представник 3-ї особи: ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК»в судове засідання не з’явився.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в провадженні Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавче провадження ВП № 23289492, що відкрито 15.12.2010 року з виконання виконавчого напису нотаріуса, виданого 14.12.2010 року № 4291.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; опротестовані нотаріусом векселі, крім векселів, опротестованих у недатуванні акцепту; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Частиною першою статті 7 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно частини першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
15.12.2010 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Коваль В.О., на підставі виконавчого напису № 4291, виданого 14.12.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, та надано боржнику строк для добровільного виконання виконавчого напису в строк до 22.12.2010 року.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», була вручена позивачу до відома та виконання.
27.12.2010 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Коваль В.О. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 530230,47 грн.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо винесення постанови від 27.12.2010 року про стягнення з боржника виконавчого збору суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Судом встановлено, що позивачем добровільно сплачено суму заборгованості стягувачу Публічному акціонерному товариству «УКРГАЗПРОМБАНК», що підтверджується копією заяви ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК»про закінчення виконавчого провадження ВП № 23289492 (а.с. 51), з якої вбачається, що боржник ТОВ «Екстрапласт Україна»добровільно погасив суму заборгованості перед стягувачем ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК»у сумі 5302304,49 грн., а також копіями платіжних доручень (а.с. 41-44). Суд зауважує, що зазначений факт підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.
Беручи до уваги, що виконавчий збір стягується у співвідношенні від стягненої суми, а також те, що реального стягнення за виконавчим документом не проводилося, суд приходить до висновку, що виконавчий збір не підлягає стягненню з позивача.
Таким чином, враховуючи викладене та факт добровільного виконання позивачем виконавчого документу (виконавчий напис) суд приходить до висновку про необхідність визнання дій відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору протиправними та скасування постанови.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.2010 року ВП № 23289492 з урахуванням вимог встановлених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Екстрапласт Україна»підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»–задовольнити.
Визнати дії Головного управління юстиції у Чернігівській області Міністерства юстиції України, що полягають у винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.2010 року –протиправними.
Скасувати постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 27.12.2010 року ВП № 23289492 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»судові витрати у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Непочатих В.О.