Справа № 2а/2570/1220/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 р.Чернігівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до командира військової частини А1479 Калінчук Володимира Петровича про визнання дію неправомірною, -
В С Т А Н О В И В :
16.03.2011 року ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до командира військової частини А1479 Калінчука Володимира Петровича (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати неправомірною дію командира військової частини А1479 Калінчука Володимира Петровича в частині не допуску до ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_1, Чернігівської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проживає в АДРЕСА_1
03.02.2011 року відповідачем не допущено на територію житлового містечка смт. Дружба (м. Ічня - 2), Ічнянського району, Чернігівської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які приїхали до позивача. Позивач вважає, що зазначена дія є неправомірною та такою, що порушує вимоги ст.ст. 21, 24, 32, 33 Конституції України.
Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити та розглянути справу у відсутності представника відповідача. Крім того, відповідач в запереченнях зазначив, що командування військової частини А1479 здійснює пропускний режим лише на технічній території та адміністративно-господарській території на підставі наказу Міністра оборони України від 21.12.2006 року № 739 «Інструкції з організації пропускного режиму на арсеналах, базах та складах Збройних Сил України, на яких зберігається озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини», так як території відносяться до військової частини та є військовими об’єктами. Згідно п. 4.1. зазначеної Інструкції особи, які прибули до родичів, що мешкають на адміністративно-господарчій території, на термін понад одну добу допускаються за списком, що складається комендантом військової частини на підставі заяви родичів, що проживають на адміністративно-господарчій території.
Відповідно до положень ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Фіксування судового засідання, відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1
Позивач в позовній заяві стверджує, що 03.02.2010 року на територію житлового містечка смт. Дружба (м. Ічня - 2), Ічнянського району, Чернігівської області відповідачем не були допущені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які приїхали до позивача.
Питання, які пов’язані зі свободою пересування та вільним вибором місця, а також випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Так, ст. 2 зазначеного Закону визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
При цьому випадки обмеження свободи пересування вичерпно визначені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме: у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Заперечення відповідача, що пропускний режим на території військового містечка здійснюється відповідно до наказу Міністра оборони України від 21.12.2006 року № 739 «Інструкції з організації пропускного режиму на арсеналах, базах та складах Збройних Сил України, на яких зберігається озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини», суд не бере до уваги, оскільки положення наказу Міністра оборони України від 21.12.2006 року № 739 стосуються пропускного режиму на арсеналах, базах та складах Збройних Сил України, на яких зберігається озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини, а не житлового містечка при військовій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо не допуску ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_1, Чернігівської області з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Керуючись вказаною процесуальною нормою, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною дію командира військової частини А1479 Калінчук Володимира Петровича в частині не допуску до ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_1, Чернігівської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправною дію командира військової частини А 1479 Калінчука Володимира Петровича в частині не допуску до ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_1, Чернігівської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Непочатих В.О.