Справа № 2а-11292/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Соколенко О.М.
при секретарі –Нагул В.С.
за участю: представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю)
представників відповідача –ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000672330 від 13.07.2010 року на суму 27770 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що податковий орган, приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, стверджує про наявність обов’язку фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок, вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, але яким законодавчим актом така вимога передбачена не зазначає, оскільки такий порядок, на думку позивача, відсутній. Таким чином, позивач вважає що податковим органом був зроблений невірний висновок щодо порушення ним п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та відповідно, прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000672330 від 13.07.2010 року, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27770 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, та наполягав на тому, що штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовані правомірно за порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також, відповідач у своїх запереченнях зазначив, що перевірка позивача, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, була проведена відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 28.03.2000 року, номер запису 25580170000000254, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.6; 29).
Позивач знаходиться на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у м. Южному Одеської області, та у 2010 році був платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво, видане 01 січня 2010 року (а.с.30).
Судом встановлено, що 25.06.2010 року головним державним податковим ревізор-інспектором ДПА у Миколаївській області Крамар Г.З. та старшим державним податковим ревізор-інспектором ДПА у Миколаївській області Дмитриком С.В. на підставі направлень на перевірку від 23.06.2010 року № 821/23-517 та №822/23-517 (а.с.47-48) та згідно плану проведення перевірок на червень 2010 року відділом контролю за суб’єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА у Миколаївській області (а.с.46) проведена перевірка торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1, з/в «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФОП ОСОБА_3
Згідно копій направлень на перевірку, які наявні в матеріалах справи, продавець ФОП ОСОБА_3 –ОСОБА_6 була ознайомлена із вказаними направленнями, що підтверджується її підписом.
За результатами вказаної перевірки складено акт НОМЕР_1 від 25.06.2010 року за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (а.с.9-10). В зазначеному акті встановлено порушення позивачем вимог: п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Як встановлено судом, перевірку здійснено в присутності продавця ОСОБА_6, яка з актом перевірки була ознайомлена та відповідну копію акта отримала, що підтверджується її особистим підписом в зазначеному акті перевірки.
Судом встановлено, що на підставі вищезазначеного акту перевірки за НОМЕР_1 від 25.06.2010 року, ДПІ у м. Южному Одеської області прийнято рішення № 0000672330 від 13 липня 2010 року про застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27770 грн. 00 коп. за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с.8).
Суд вважає, що перевірка позивача проведена у межах повноважень, що передбачені законодавством України, а рішення ДПІ у м. Южному Одеської області прийнято правомірно, виходячи з наступного.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі - Закон).
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Згідно ч.4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що перевірка позивача проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України, у визначений законодавством спосіб та у відповідності до порядку, передбаченого законодавством України.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено не ведення позивачем у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 13885 грн. 00 коп., а також встановлено, що книга обліку доходів та витрат взагалі відсутня.
Пункт 12 ст. 3 Закону передбачає, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою –суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, встановленому чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) –у порядку, встановленому відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Судом встановлено, що позивач в перевіряємому періоді знаходився на спрощеній системі оподаткування.
Пунктом 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 визначено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Так, форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 року № 12.
Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян-суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма № 10) визначено у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 17-0117/10-8886 та у постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269.
Згідно п.1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року за N 1269, книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
Тобто, з моменту набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов’язані вести книгу обліку доходів та витрат.
Пунктом 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року за № 1269, зокрема передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності до книги заносять відомості щодо суми вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг).
Відповідно до п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. № 752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платника єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи: «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу»), «чистий дохід».
Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, у тому числі шляхом придбання свідоцтва про сплату єдиного податку, зобов’язані вести у порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації: відображати у книзі обліку доходів і витрат рух товарів і готівки, а книгу зберігати на місці здійснення діяльності.
Однак, як вбачається з матеріалів перевірки, встановлено судом, та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, на момент проведення перевірки, книга обліку доходів і витрат фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не велася.
Крім того, як вбачається з акту перевірки, перевіряючими визначені фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), які було відображено в описі фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 13885 грн. 00 коп., які не відображені в обліку (а.с.11). Вказаний опис підписаний посадовою особою позивача - продавцем ОСОБА_6 без будь-яких зауважень та заперечень, таким чином, обставини, що зазначені у ньому підтверджені повноважним представником позивача, а тому, на підставі положень ч.3 ст.72 КАС України, ці обставини вважаються встановленими.
Враховуючи, що позивачем не ведеться книга обліку доходів і витрат по формі № 10, тобто в порушення вимог чинного законодавства в книзі не підтверджено належний облік товарних запасів, до яких відносяться товари, зазначені в описі фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації та зберігання від 25.06.2010 року, які знаходились в торгівельному павільойні, що належить ФОП ОСОБА_3, суд вважає, що це свідчить про реалізацію товарів, які не обліковані у відповідності до вимог чинного законодавства.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконувався покладений на нього обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За порушення п.12 ст.3 Закону, ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що перевіркою встановлено фактично наявний товар на суму 13885 грн. 00 коп., який не відображений в обліку, суд вважає, що ФОП ОСОБА_3 порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв’язку із чим штрафна санкція в розмірі 27770 грн. 00 коп. (13885 грн. 00 коп. х 2) застосована правомірно. При цьому суд враховує, що як під час проведення перевірки, так і, винесення рішення, та і під час розгляду справи, відповідач не надав доказів обліку товару.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що застосована до позивача штрафна (фінансова) санкція ДПІ у м. Южному Одеської області відповідає вимогам ст. 21 (яка діяла на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення) Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо їхнього розміру та порядку й строків застосування.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного позивачем рішення ДПІ у м. Южному Одеської області, у зв'язку з чим позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000672330 від 13.07.2010 року на суму 27770 грн. 00 коп. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»–задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 69, 71, 72, 79, 86, 158 –163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000672330 від 13.07.2010 року на загальну суму 27770 грн. 00 коп. – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 29 квітня 2011 року.
Суддя О.М.Соколенко
.
/