АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     22 січня 2008 року                                                                         місто Чернігів

                   Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                   апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого -  судді Хромець Н.С.,

суддів: Євстафіїва О.К., Лакізи Г.П., Скрипки А.А., Шемець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за касаційною скаргою прокурора м. Черкаси на рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації”, про визнання права власності на домоволодіння,

в с т а н о в и л а :

у вересні 2005 р. ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на 17/50 частин садиби АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що спірна частина садиби належить на праві власності ОСОБА_2, який з 1984 р. нею не користується. Вона ж з 20.11.1982 р. по даний час постійно й безперервно проживає у цій частині будинку і з 01.12.1982 р. зареєстрована в ній. Тож спірна частина садиби належить їй на праві власності, що виникло в неї за набувальною давністю, згідно з ст. 344 ЦК України, оскільки вона добросовісно, відкрито й безперервно нею володіє понад 23 роки.

Ухвалою судді від 30.11.2005 р. ОСОБА_2 як неналежного відповідача замінено на Черкаський міськвиконком, якого визнано належним відповідачем.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2006 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.07.2006 р. вищевказане рішення місцевого суду скасовано й позов задоволено.

___________________________

Справа № 33ц-кс-2, № рядка статзвіту - 19

Головуючий у першій інстанції - Бассак Т.Є.

Доповідач в апеляційній інстанції - Трюхан Г.М.

Доповідач - Євстафіїв О.К.

У касаційній скарзі прокурор м. Черкаси, який вступив у справу в ході її розгляду місцевим судом, просить скасувати рішення суду ІІ інстанції й залишити у силі рішення суду І інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права при його постановленні.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 понад чотири роки у спірній частині садиби не проживає, у зв'язку з чим як на момент прийняття правової норми про набуття права власності за набувальною давністю, так і на час розгляду справи ця частина садиби не знаходилася у її володінні.

Задовольняючи позов, апеляційний суд послався на те, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно з наявними у ній доказами позивач зареєстрована, безперервно і постійно мешкає в спірній частині домоволодіння, та що представник відповідача позов визнав.

Але апеляційний суд Чернігівської області як суд касаційної інстанції не може погодитися ні з висновками місцевого, ні з висновками апеляційного суду.

Так, виникнення права власності на чуже майно за набувальною давністю можливе лише у випадках і на підставах, передбачених ст. 344 ЦК України; ЦК УРСР, 1963 р., такої підстави набуття права власності на чуже майно не передбачав.

Згідно з п.п. 1, 2, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК УРСР, 1963 р., втратив чинність з 01.01.2004 р. і одночасно з цієї дати набрав чинності ЦК України; правила ст. 344 цього Кодексу про набувальну давність поширено також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

З викладеного випливає, що задоволення вимог про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за позовами, пред'явленими не раніше 01.01.2011 р. (01.01.2004 року - 3 роки + 10 років = 01.01.2011 року).

Оскільки даний позов ОСОБА_1 пред'явлено 19.09.2005 р. (а.с. 1), тобто до вищевказаної дати, то він задоволений бути не може в зв'язку з передчасністю його пред'явлення.

Визнання позову представником Черкаського міськвиконкому не є підставою для задоволення позову в силу ч. 4 ст. 174 ЦПК України, т.я. воно суперечить зазначеним вище нормам права.

Отож, рішення по справі є незаконними внаслідок незастосування судами до спірних правовідносин того закону, який підлягав застосуванню. Тому вони підлягають скасуванню з постановленням рішення про відмову у позові.   

Керуючись ч. 5 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

касаційну скаргу прокурора м. Черкаси задовільнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2006 року і рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2006 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації”, про визнання права власності на домоволодіння відмовити.

Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.