КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14814/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :
Головуючий –суддя Грибан І.О.
судді Парінов А.Б., Губська О.А.
за участі :
секретар с/з Самсонюк В.А.
позивач ОСОБА_3
представник відповідача Василюк О.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника прокуратури Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року та апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011року у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся в суд з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що Прокуратурою Київської області всупереч вимогам чинного законодавства не надано повної відповіді на скарги та звернення, чим порушено його права та інтереси. Просив зобов’язати відповідача розглянути його звернення та вжити відповідних заходів до поновлення його прав.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Прокуратури Київської області, щодо неналежного розгляду заяви позивача від 13 листопада 2008 року та його скарги від 04 грудня 2008 року. Зобов’язано Прокуратуру Київської області розглянути заяву від 13 листопада 2008 року у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивачем постанова не оскаржувалася, а була подана до суду першої інстанції заява про виправлення описок в судовому рішенні від 23.12.2010р. , в якій фактично просив змінити формулювання висновків та мотивів суду, викладених в мотивувальній частині постанови та змінити резолютивну частину постанови. Також позивач подав заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій просив прийняти рішення з питань, що не були предметом позовних вимог.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.11року в задоволенні зазначених заяв позивача відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалами суду першої інстанції позивач подав апеляційні скарги, в яких просить суд апеляційної інстанції розглянути його заяву від 06.01.11р. про виправлення описок та від 10.01.11р. про постановлення додаткової постанови в межах апеляційної скарги на постанову від 23.12.10р.
Відповідачем вказані ухвали суду не оскаржувалися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника прокуратури Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.10р. та апеляційні скарги позивача на ухвали суду від 09.02.11р. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Прокуратурою Київської області на заяву позивача про злочин надано відповідь № 06/2-2702-08 від 24 листопада 2008 року в порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян», а не у відповідності статей 94, 97-99 Кримінально-процесуального кодексу України.
Після отримання відповіді Прокуратури Київської області № 06/2-2702-08 від 24 листопада 2008 року, позивачем подано скаргу від 04 грудня 2008 року на бездіяльність прокуратури по розгляду заяви про злочин від 13 листопада 2008 року .
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі –Закон № 1789-XII) визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до статті 12 Закону № 1789-XII прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
На виконання вимог цього закону наказом Генерального Прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», затверджено «Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» (далі–Інструкція ).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 7 Закон № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку відповідно до положень статті 5-6, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 19цього ж Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Положеннями пункту 3.2 вказаної вище Інструкції по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності змісту відповіді Прокуратури Київської області № 06/2-2702-08 від 08 січня 2009 року вимогам, встановленим статтею 19 Закону України № 393/96.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч вказаних вимог відповідачем а ні в суді першої інстанції , а ні при апеляційному розгляді справи не надано переконливих доказів щодо законності та обґрунтованості прийнятих за результатами розгляду заяв та скарг позивача рішень (відповідей) , а обставини, наведені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для її скасування не вбачає.
Що стосується законності та обґрунтованості оскаржуваних позивачем ухвал, то колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до вимог ст.168 КАС України суд, що ухвалив рішення, може за заявою особи, що брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;судом не вирішено питання про судові витрати.
Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.
Додаткове рішення може бути прийняте на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду.
Позивачем в супереч вказаних вимог в заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначено з яких підстав його має бути ухвалено. Крім того, щодо позовних вимог позивача, то їх задоволено частково, тобто судове рішення винесено щодо всіх заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст. 169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки.
Відповідно до вимог ст.159 КАС України судове рішення, як акту правосуддя, повинно бути законним і обґрунтованим.
Оскільки основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи чи по суті клопотання стають остаточними, то за своїм змістом рішення має бути точним. Тому суд, який прийняв рішення , може внести до нього виправлення які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні. Зокрема щодо виправлення описки –спотворення графічного образу слова або цифри, написанні імен осіб, які брали участь у справі.
В заяві позивача ставиться питання не про виправлення описки, а про зміну рішення по суті встановлених фактів , висновків та суджень суду.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заяв позивача та законність і обґрунтованість постановлених від 09.02.11р. з цього приводу ухвал суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника прокуратури Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року та апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011року –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
суддя А.Б.Парінов
суддя О.А.Губська