КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3461/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Данилової М.В., Дурицької О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Батуринське»- ОСОБА_3 на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року у справі за адміністративним позовом прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батуринське» про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року прокурор Бахмацького району в інтересах держави в особі Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батуринське», в якому просили суд стягнути з відповідача на їх користь адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів за 2009 рік у розмірі 31088,37 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Батуринське»на користь Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських (штрафних) санкцій в розмірі 31088,37 грн., як незаконну та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»норматив робочих місць не виконав та не вжив заходи, необхідні для працевлаштування інвалідів.
Однак, з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині 1 статті 20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як установлено судом апеляційної інстанції, на виконання вимог законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Батуринське»протягом 2009 року подавала відповідні звіти, що підтверджується копіями звітів «Про наявність вакансій»(форма 3-ПН).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підприємство здійснило низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»875-XII (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом від 23 лютого 2006 року N 3483-IV зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон N 875-XII доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Крім того, позивачем не надано суду першої інстанції доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів збоку відповідача, а також, не надано доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість застосування до відповідача санкцій, оскільки не врахував, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до п. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, однак судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
За таких підстав апеляційна скарга відповідача на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року –підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Батуринське»- ОСОБА_3 на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року –задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року –скасувати.
Постановити нову Постанову, якою в задоволенні адміністративного позову прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батуринське» про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді М.В. Данилова
О.М. Дурицька