КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5372/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів:
головуючого судді Беспалова О.О.,
суддів Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,
при секретарі Кропивному Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2009 року №0001712301 та №0001722301.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області №0001712301 від 07.12.2009 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач та представник відповідача подали апеляційні скарги.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги позивач аргументує тим, що оскаржуване рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову та постановити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовних вимог є незаконною та необґрунтованою.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до плану перевірок господарської діяльності, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на листопад місяць 2009 року, затвердженого першим заступником голови ДПА у Вінницькій області, 24.11.2009 року працівниками податкового органу здійснена планова перевірка кафе "Пельменна", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2
За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 1588/02/32/23/НОМЕР_1 від 24.11.2009 року, в якому зафіксовано порушення з боку позивача положень ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зокрема вказано, що ФОП ОСОБА_2 не оприбутковано готівкові кошти в сумі 723,90 грн. станом на 24.11.2009 року, за період з 02.11.2009р. по 23.11.2009 року та несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в сумі 497,70 грн., за період з 01.07.2009 року по 13.07.2009 року, а саме не здійснено облік готівкових коштів в день їх фактичного надходження в повній сумі згідно щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО.
Також Актом перевірки зафіксовано порушення щодо незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків та їх зберігання, а саме Z -звіт № 0297 роздруковано 04.08.2009 року о 23 год. 53 хв. (початок роботи 03.08.2009 року о 23 год. 42 хв.), Z звіт №0370 за 23.10.2009 року в КОРО відсутній.
Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 4 ст. 17 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за невиконання позивачем щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Однак, з такими висновками Вінницького окружного адміністративного суду колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР з наступними змінами та доповненнями, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до пунктів 9 ст. 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до приписів ст. 2, п. 9 ст. 3 Закону, фіскальний звітний чек це документ встановленої форми, що повинен відображати інформацію денних підсумків розрахункових операцій здійснених на протязі робочої зміни касира та підлягає щоденному друку.
Відповідно до вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 року "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не спочатку робочого дня.
Відповідно копії Z - звіту за період роботи з 02.08.2009 року по 03.08.2009 року, його було роздруковано 03.08.2009 року о 23:42 годин, а за період роботи з 03.08.2009 року по 04.08.2009 року роздруковано 04.08.2009 року о 23:53 годин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна РРО перевищувала 24 години, а Z –звіт за 03.08.2009 року та за 04.08.2009 року роздруковані більш як через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, що є порушенням п. 9 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Крім того, як вбачається з копії Z –звіту за 23.10.2009 року, який міститься в матеріалах справи, він не містить всіх необхідних реквізитів, що визначені в Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, а тому обґрунтовано не визнаний фіскальним документом.
Аналізуючи положення статті 17 п. 9 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів приходить до висновку, що вказаною нормою встановлено обов’язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Таким чином, за своєю правовою природою нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання позивачем щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Адміністративно-господарська санкція застосовується за скоєння відповідного порушення.
З огляду на викладене, а також аналізуючи встановлені під час перевірки обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано застосовані адміністративно-господарські санкції за кожне невиконання позивачем щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, тобто за 23 жовтня 2009 року та 3 і 4 серпня 2009 року.
Таким чином, апеляційна скарга представника відповідача на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року підлягає задоволенню частково, а постанова в частині задоволення адміністративного позову –скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Аналізуючи правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за не оприбуткування грошових коштів в сумі 497,70 грн., які були отримані під час здійснення підприємницької діяльності протягом періоду з 01.07.2009 року по 14.01.2009 року, колегія суддів зважає на наступне.
Так, під час проведенні перевірки працівниками податкового органу встановлено, що позивач, здійснюючи свою господарську діяльність з 01.07.2009 року по 14.07.2009 року, не мала зареєстрованої в установленому "Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок" книги ОРО, що стало підставою для застосування до останньої адміністративно-господарських санкцій в п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Із змісту преамбули "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, випливає, що даним Положенням визначається порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).
Абзацом першим пункту 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Згідно з абзацом третім цього пункту у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення господарської діяльності позивачем в період з 1 по 14 липня 2009 року у неї була в наявності книга обліку розрахункових операцій, а також в ній проводився облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій, що виключає можливість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за не оприбуткування готівки.
В той же час, книга обліку розрахункових операцій, яка була виявлена у позивача під час перевірки зареєстрована у встановленому законодавством порядку, що є порушенням, відповідальність за яке передбачене п. 3 ст. 17 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що використання незареєстрованої у встановленому законодавством порядку книги обліку розрахункових операцій не є порушенням саме положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а тому відповідачем необґрунтовано застосовано штрафні (фінансові) санкції за це порушення відповідно до Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в п’ятикратному розмірі суми виручки, отриманої позивачем з 1 по 14 липня 2009 року, тобто в сумі 2488,50 грн.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача також підлягає частковому задоволенню шляхом постановлення рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій –задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій –задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області №0001722301 від 07.12.2009 року в частині застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 50 коп.
В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Беспалов
Суддя В.Ю. Ключкович
Суддя Л.П. Борисюк
(Повний текст постанови складено 24.04.2011р.)