КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1112/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сауляк Ю.В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"19" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Беспалова О.О.
суддів Ключковича В.Ю., Борисюк Л.П.,
при секретарі Кропивному Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної комісії з контролю за цінами у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області до Державної комісії з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року позовні вимоги було задоволено.
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду та зазначив, що він вважає безпідставним та протиправним рішення відповідача щодо стягнення з нього в дохід державного бюджету 20225 грн. - незаконно одержаної виручки та стягнення штрафу в сумі 40450 грн. На думку позивача, відповідачем невірно розуміються норми чинного законодавства, що регулюють цінові правовідносини, у зв'язку із цим останнім неправомірно винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Так, позивач зазначає, що встановлення цін на всі види платних послуг, що надаються відділом Держкомзему здійснено у відповідності до спільного Наказу від 15.06.2001р. № 97/298/124 "Про затвердження розмірів з оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", з чим відповідач не погоджується.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту планової перевірки відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області № 000022 від 24.02.2010р. (а.с.44-49), Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області 02.03.2010р. прийнято рішення № ІЦ-02-12/22 про застосування економічних санкцій щодо вилучення у позивача 20225 грн. незаконно отриманих коштів та стягнення штрафу в розмірі 40450 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стали встановлені обставини стягнення відділом Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області плати за послуги, які не передбачені переліком платних послуг для державних органів земельних ресурсів, за період з 25.02.2009р. по 19.02.2010р. та порушення у зв'язку з цим ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.05 № 2806-ІУ та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів" від 01.11.2000р. № 1619.
Згідно акту перевірки від 02.03.2010 року № ІЦ-02-12/22, відділом Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області в період, за який здійснювалася перевірка, надавались платні послуги за примірник документа. Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.
Даним Порядком передбачено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами. Так, пунктом 5 Порядку визначено перелік земельно-кадастрових робіт і послуг, які можуть виконувати та надавати на платній основі державні органи земельних ресурсів.
Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем фізичним та юридичним особам платні послуги дійсно не передбачені Переліком платних послуг, затверджених Постановою Кабміну від 01.11.2000р. № 1619. Проте, вони передбачені спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів та Міністерства економіки "Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 р. № 97/298/124 (далі Наказ N 97/298/124 від 15 червня 2001р.), який був прийнятий на виконання пункту 2 вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України. Даний Наказ визначає розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, які надаються державними органами земельних ресурсів.
Суд першої інстанції, досліджуючи земельно-кадастрові роботи та послуги, надані позивачем, встановив, що вони чітко передбачені переліком платних послуг, затвердженим вищезазначеним Наказом № 97/298/124 від 15 червня 2001р.
В судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що розміри плати, які бралися за надання послуг чітко відповідають розмірам, закріпленим в Наказі № 97/298/124 від 15 червня 2001р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надавалися послуги за оформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай), а не за їх переоформлення як то зазначено у висновку акту перевірки. Даний факт підтверджується книгою реєстру послуг щодо оформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) та виготовлення дублікатів замість втрачених, що міститься в матеріалах адміністративної справи. Таким чином, порівнюючи та оцінюючи послуги надані позивачем та ті, які містяться в переліку, затвердженому вищезазначеним Наказом, цілком очевидно, що вони є однаковими.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відділ Держкомзему в Гайсинському районі Вінницької області правомірно надавав земельні послуги на платній основі, оскільки це було передбачено спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів та Міністерства економіки "Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 р. № 97/298/124.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Спільний Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів та Міністерства економіки "Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 р. № 97/298/124 був прийнятий на виконання та конкретизацію пункту 2 вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України, а тому останній не суперечить положенням ні Постанові Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. № 1619 "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, ні ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.05р. № 2806-ІУ. Даний Наказ був виданий для конкретизації законодавчих розпоряджень. Тобто, позивач виконуючи Наказ № 97/298/124 від 15 червня 2001р. не порушував положення зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку відповідач, відстоюючи свою позицію відносно того, що вказаний Наказ суперечить та не відповідає Постанові КМУ від 01.11.2000р. № 1619, міг звернутися в порядку адміністративного судочинства до суду з позовом щодо законності та відповідності його правовим актами вищої юридичної сили, зокрема Постанові КМУ, однак він цього не зробив, а відтак Наказ на момент надання позивачем послуг був чинним, а тому позивач діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Крім того, в силу вимог п.2 Положення про Відділ Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, згідно із яким у своїй діяльності Відділ керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, головного управління Держкомзему у Вінницькій області, а також цим Положенням, зазначений вище Наказ є обов'язків для виконання позивачем.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 р. № 507-ХІІ державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Ст. 14 цього Закону передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. З огляду на встановлені факти, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно було отримано суму виручки в розмірі 20225 грн., а тому відсутні будь-які підстави для застосування штрафних санкцій.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, тому, що позивач надаючи земельні послуги на платній основі, діяв правомірно, оскільки керувався Наказом № 97/298/124 від 15 червня 2001р., який передбачав платність наданих послуг, і який є чинним та був чинним на момент надання платних послуг. Тобто, позивачем стягувалась плата за проведені роботи та надані послуги відповідно до зазначеного Наказу, що пройшов державну реєстрацію і не суперечить вимогам інших нормативно-правових актів. Крім того, правомірність та конкретизація встановлення платних послуг Наказом № 97/298/124 від 15 червня 2001р. не суперечить також ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", згідно із якою Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної комісії з контролю за цінами у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області до Державної комісії з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Беспалов
Суддя В.Ю.Ключкович
Суддя Л.П.Борисюк
Повний текст ухвали складено 24.04.2011р.)