КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-70/11                                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Тітов М.Ю.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва провести перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року, та за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та з 01 січня 2011 року до кінця життя позивача або закінчення дії  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року частину позовних вимог за періоди з 09.07.07 по 31.12.2007 р.,з 22.05.08 по 31.12.08 р., з 01.01.09 по 25.05.10 р. залишено без розгляду, а  постановою від 13 січня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково –визнано дії відповідача протиправними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги з 25.05.2010 року.

Не погоджуючись із постановою суду від 13 січня 2011 року відповідач та позивач подали апеляційні скарги. Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить поновити пропущені строки для звернення до суду за періоди 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року, та за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 24 травня 2010 року та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % за вищевказані періоди.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги відповідача та позивача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на те, що колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги відповідача та позивача - залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та ОСОБА_2 –залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                Я.Б.Глущенко

                                                                                             С.Б. Шелест