КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-238/10                                                  Головуючий у 1-й інстанції:   Кащук А.М.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування і виплати позивачу доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та сплатити недоплачену суму доплати за період з 01.01.2010 року і платити довічно, та проводити перерахунки при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року частину позовних вимог за період з 01 січня 2010 року по 18 квітня 2010 року було залишено без розгляду, а постановою від 09 листопада 2010 року даний адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови у визначенні і виплаті підвищення до пенсії позивача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області визначити та виплачувати підвищення до пенсії позивачу, починаючи з 19 квітня 2010 року.

Не погоджуючись із постановою суду від 09 листопада 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповно та необ’єктивно з’ясовано обставини із порушення норм матеріального та процесуального права, що мають істотне значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Також Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                Я.Б.Глущенко

                                                                                             С.Б. Шелест