КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-364/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Жовток Є.А.  

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                         Гром Л.М.,

суддів:                                                               Безименної Н.В., Бєлової Л.В.      

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», –

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку ОСОБА_2 з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 09.11.2010 року, за врахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22  травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції в даній частині.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо періоду стягнення таких виплат, а саме, на думку колегії суддів, Ріпкинський районний суд Чернігівської області дійшов помилкового висновку про задоволення позову за період з 01.01.2009 року по 09.11.2010 року так як позивачем в цій частині пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання вказаної надбавки, тобто з 2008 року щомісячно, та з врахуванням того, що позивач звернувся в суд 09.11.2010 року, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 09.05.2010 року слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без розгляду в частині позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 09.05.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області –задовольнити частково.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 08.11.2008 року по 27.04.2010 року –скасувати, позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

В решті постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                     Л.М. Гром

Судді:                                                                                                 Н.В. Безименна

                                                                                                                        Л.В. Бєлова