КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-279/10 Головуючий у 1-й інстанції: Соколов О.О.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"29" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Гром Л.М.
розглянувши, в порядку письмового провадження, справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та здійснення відповідних виплат щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Городянського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року позов задоволено , а саме: визнано неправомірними дії управління пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 10.06.2010 року по 10.12.2010 року, в розмірах менших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язано управління пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10.06.2010 року по 10.12.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року – без змін.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: Л.В. Бєлова
Л.М. Гром