КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2424/10                            Головуючий у першій інстанції: Агафонов С.А.

                                                                                                  Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Чаку Є.В., Літвіної Н.М.,

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області  на постанову  Білоцерківського міськрайонного суду Київської області  від 09 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_3 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення провадження від 30.06.2009 року, -

                                                       В С Т А Н О В И ЛА:

В січні 2010 року позивач звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, в якому просила визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення провадження від 30.06.2009 року (а.с.-2).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області  від 09 березня 2010 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Маєвської Д.В. про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2009 р. за виконавчим провадженням № 12119651 (а.с.-17).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 20-49).

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов’язковість рішень суду, тобто постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, що відображено в ст. 14 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження”( в редакції, що  діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судом встановлено, що відповідачем було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-15008/08 про зобов’язання УПСЗН Білоцерківської райдержадміністрації Київської області донарахувати та виплатити ОСОБА_3 2355 грн. як щорічну допомогу на оздоровлення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з невиконанням боржником виконавчого листа № 2-а-15008/08 у добровільному порядку, 12.06.2009 року до УПСЗН Білоцерківської райдержадміністрації Київської області направлено вимогу № 7290 (а.с.28-29).

Постановою державного виконавця від 12 червня 2009 року та 22 червня 2009 року на боржника було накладено штраф за невиконання рішення суду (а.с.25-26, 31).

Також 10 липня 2009 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та Білоцерківської районної прокуратури було направлено клопотання № 8762/4 про притягнення до відповідальності начальника УПСЗН Білоцерківської РДА в порядку ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 32-34).

Відповідач, вважаючи, що ним вчинено всі необхідні дії по виконанню виконавчого листа № 2-а-15008/08, 30 червня 2009 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на п. 11 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

У відповідності до п. 11 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 76 вказаного Закону якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

За змістом п. 11 ст. 37 та ч. 3 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ лише в тому випадку, коли боржник з певних причин вибув із виконавчого провадження, а його зобов’язання за своїм характером є такими, що не допускають правонаступництва.

Боржник у виконавчому проваджені з примусово виконання виконавчого листа № 2-а-15008/08 –УПСЗН Білоцерківської райдержадміністрації Київської області не вибуло із виконавчого провадження.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 11 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, вимога позивача про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2009 року є обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що  державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” для виконання рішень, оскільки вважає їх необґрунтованими.

Положеннями статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Так,  з матеріалів справи вбачається, що постановою підрозділу від 01.04.2009 № 12119651 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-15008/08.

30 червня 2009 року державним виконавцем винесено постанову №12119651 про закінчення виконавчого провадження. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що державним виконавцем вирішувалось питання про звернення до суду з заявою про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, в порядку ст. 263 КАС України, а також актів про невиконання боржником рішення суду, про вжиті державним виконавцем заходи, будь-яких повідомлень зацікавлених осіб про неможливість виконання рішення.  

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, щодо посилання апелянта на листи Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 28.04.2009 року № 07-45/1273, від 28.04.2009 року № 07-45/1277, від 20.05.2009 року № 04-50-1090, відповідно до яких бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2009 рік не передбачені, витдатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм на 2009 рік.

Стаття 8 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду, але неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1. Державний орган влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права. Не можна, посилаючись на стверджуванні фінансові труднощі, яких зазнавала держава, перешкоджати заявникові отримати вигоду від ухваленого на його користь судового рішення. Відсутність бюджетних коштів не може виправдати таке упущення, (див. “Іммобільяре Саффі проти Італії”[GC], N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V, “Бурдов проти Росії”(Заява N 59498/00) від 07.05.2002, “Войтенко проти України”(Заява N 18966/02) від 29.06.2004 року).

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Проаналізувавши обставини справи та норми чинного законодавства, апеляційна інстанція приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність правових підстав для її задоволення.

          Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів –

                                                        У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області  - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області  від 09 березня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                                     В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                             Є.В. Чаку

                                                                                                                        Н.М. Літвіна