КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7181/10/2670 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Файдюк В.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.О.,
суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКС” про припинення юридичної особи, –
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила припинити юридичну особу ТОВ “ЛКС” у зв’язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням (а.с 3-4).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с. 45-47).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність оскаржуваного рішення, неповноту з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм судом першої інстанції матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування судового рішення (а.с.50-51).
До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач посилається на факт відсутності відповідача за юридичною адресою, як на підставу для припинення юридичної особи –відповідача.
Окружний адміністративний суд м. Києва відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до частини 2 статті 19 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з приписів пункту 17 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990 року № 509-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Судовою колегією встановлено, ТОВ “ЛКС” зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 25.07.1995 р. за № 10024745742 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 23525061, місцезнаходження: 01023, м. Київ, Арсенальна площа, б. 1-Б (а.с. 5-6).
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 04.02.2010 року відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 28.07.1995 року за № 10413 (а.с. 7).
У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с. 20).
Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів.
Згідно ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV (далі –Закон № 755-IV), підставами для постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, крім іншого, зокрема є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконує покладені на нього обов'язки та своєчасно подає до органів державної податкової служби звітність, що підтверджується довідкою б/н про подання звітності по ТОВ “ЛКС” (а.с 42), та довідкою про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролюються ДПІ у Печерському районі м. Києва № 17777/9 від 30.12.2009 року (а.с. 8).
Згідно ст. 13 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій
Відповідно до вказаного Закону до компетенції податкових органів віднесено контроль за дотриманням податкового законодавства
Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюється спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. (ч.ч.1,2 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).
За таких підстав, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в ЄДРЮОФОП, тому звернення останніх до суду з позовом про припинення юридичної особи на підставі ч.2 ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у цьому разі, податковий орган повинен обґрунтувати, що відсутність за місцем знаходження юридичної особи спрямована саме на порушення правил оподаткування, зокрема, на навмисну несплату податків.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки заборгованість по податках та обов’язкових платежах до бюджету у відповідача відсутня, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, як суб’єкт владних повноважень не виконала свій обов’язок аргументовано, посилаючись на докази не довела обґрунтованість заявлених нею вимог. Позиція позивача ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.В. Чаку
Н.М. Літвіна