КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2684/10 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахування і виплату щомісячної державної допомоги як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 24.11.2010 року звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (далі –УПФУ в Деснянському районі м. Києва) про визнання відмови щодо перерахування і виплати щомісячної державної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % надбавки до пенсії неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату з 01.01.2006 р.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року позов задоволено частково, визнано бездіяльність УПФУ в Деснянському районі м. Києва в частині відмови у нарахуванні ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% у відповідності до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною та зобов’язано нарахувати і виплатити доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.04.2010 р. із врахуванням раніше здійснених виплат.
На вказану постанову УПФУ в Деснянському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю –не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов’язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 23.02.1990 р..
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Що ж стосується посилання апелянта щодо кінцевої дати стягнення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі щомісячних пенсійних виплат в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує особа в разі досягнення нею передбаченого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В даному випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок).
Таким чином, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 15.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними.
Разом з тим, адміністративний позов був задоволений поза межами строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Позивач має право на перерахунок з 24.05.2011 року, оскільки з даним позовом він звернувся 24.11.2011 року.
Отже, позовні вимоги за період з 01.04.2010 року по 23.05.2010 року включно, слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині задоволення позову за період з 01 квітня 2010 року по 23 травня 2010 року прийнято з порушенням норм процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва –задовольнити частково, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року –скасувати в частині та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в в Деснянському районі м. Києва –задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01 квітня 2010 року по 23 травня 2010 року –скасувати, та постановити в цій частині ухвалу, якою вказані позовні вимоги –залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.В. Чаку
Н.М. Літвіна