КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5895/10/2370 Головуючий у першій інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.,
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання протиправною та нечинною вимоги, –
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання протиправною та нечинною вимоги про сплату боргу від 27.10.2010 року № Ф-1107 (а.с. 4-6).
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 36-37).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 41-42).
До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 як фізична особа - підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.09.2009р., а тому є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування(а.с.-11).
25.01.2009 року апелянт отримав вимогу УПФ України в Придніпровському районі м. Черкаси № Ф-1107 від 27.10.2010 року про сплату недоїмки із страхових внесків у розмірі 632,46 грн. (а.с.9).
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з адмінпозовом та просить його задовольнити.
Черкаський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції, що діяла на момент звернення до суду) передбачено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Нарахування страхових внесків здійснюється відповідно до вимог ст. 19 цього ж Закону.
Абзацом 9 ч.2 ст. 19 Закону N 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених в п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Порядок сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванню передбачений також Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 р.
Відповідно до ст. ст. 14, п. 6, 12 ст. 20 Закону N 1058, платники збору на обов’язкове пенсійне державне страхування зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу ХV Закону 1058-ІV фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до картки особового рахунку ФОП ОСОБА_3 сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті становить 632, 46 грн.
Відповідно до пункту 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. N 21-1, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).
У зв’язку із порушенням позивачем платіжної дисципліни відповідачем, на підставі ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” направлено вимогу про сплату боргу N Ф-1107 від 27.10.2010 року.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем повністю дотримані вимоги чинного законодавства щодо визначення позивачу розміру внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач не подав суду доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Черкаський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 –залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.В. Чаку
Н.М. Літвіна