КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3065/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оферта»та ДПІ у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оферта" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000832200/0 від 26.09.08р., -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оферта»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000832200/0 від 26.09.08р.
Постановою від 21 січня 2010 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0000832200/0 від 26.09.08р. в частині основного платежу в сумі 2 716 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1293,6 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000832200/0 від 26.09.08р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 137 673,54 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 68 863,77 грн. При цьому посилається на те, що судом 1-ї інстанції не повно та не всебічно відображено обставини, що мають значення для справи, та допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції не було враховано, що продаж облігацій ЗАТ «Національна будівельна компанія»ТОВ «Деннік»в кожному випадку здійснювався лише після надходження цих облігацій на рахунок у цінних паперах ПЗНВІФ «Атріум», із з обов’язковим наданням покупцю відповідної виписки з рахунку зберігача. Оскільки на момент продажу облігацій ТОВ «Деннік»Позивач набув права власності на зазначені цінні папери, останній цілком правомірно входили до складу активів ПЗНВІФ «Атріум».
На зазначене рішення від 21.01.10 р. апеляційну скаргу було подано також Відповідачем, в якій останній просить в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому податковий орган посилається на те, що судом 1-ї інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні повноважні представники Позивача та Відповідача доводи апеляційних скарг підтримати. Позивачем були надані заперечення на апеляційну скаргу Відповідача, а також додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом за результатами планової перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.05 р. по 31.03.08 р. правомірно зроблено висновок, що ТОВ «КУА «Оферта», яке діяло в інтересах ПЗНВІФ «Атріум», неправомірно скористалось положеннями підпункту 4.2.8 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і в порушення вимог підпунктів 4.1.2 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включило до складу валового доходу прибуток від операцій з облігаціями ЗАТ «Національна будівельна компанія»за 2005 рік у розмірі 550694,16 грн. (1079966,40 грн. –529272,24 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток ТОВ «КУА «Оферта»на суму 137673,54 грн.
При цьому суд першої інстанції, з посиланням на пункти 1, 9 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування»зазначив, що одним із джерел формування активів інституту спільного інвестування (ІСІ), є кошти спільного інвестування, які у свою чергу, можуть бути сформовані як від здійснення операцій з активами ІСІ так і від інших доходів від діяльності ІСІ в тому числі, проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі, тощо. Суд також встановив, що за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», пільга у оподаткуванні (тобто не включення до складу валових доходів) передбачається при виконанні одночасно двох обов’язкових умов, а саме: доходи повинні бути отримані від здійснення операцій з активами ІСІ; при цьому джерелом створення активів ІСІ від продажу яких отримано дохід повинні бути кошти спільного інвестування.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та податкового органу та зазначає, що за умови проведення операції з купівлі-продажу облігацій (активів), які описані у акті перевірки, без залучення коштів інвесторів (у повному обсязі), чого, як було встановлено в ході судового розгляду справи, не заперечувалось Позивачем, такі операції за своєю суттю є звичайними операціями купівлі-продажу цінних паперів, за рахунок коштів покупця (з наступним надходженням цих коштів від покупця до подавця). Отже суд загальної юрисдикції правомірно відмовив у задоволенні позовних в частині визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення яким Позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 137 673,54 грн., а також застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 68 863,77 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в частині основного платежу у сумі 2 716 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1293,6 грн., судом 1-ї інстанції було встановлено, що надані Позивачу інформаційно-консультаційні послуги у період з 2005-2007 рр. різними суб’єктами господарювання, підтверджені належно-допустимими документами, а саме: наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, реєстраційними документами щодо суб'єктів підприємницької діяльності, якими надавалися такі послуги, доказами фактичної оплати таких послуг. Судом було встановлено, що зазначені документи містять обов’язкові, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999 р. реквізити, щодо змісту та обсягу господарських операцій з придбання послуг, необхідних для господарської діяльності Позивача.
Підсумовуючи наведене вище колегія суддів зазначає, що здійснивши аналіз норм чинного законодавства на які посилаються сторони, перевіривши обставини, які були встановлені судом першої інстанції суд приходить до висновку, що рішення від 21 січня 2010 р. є обґрунтованим, з урахуванням всіх обставин у справі. Доводи апелянтів щодо невірного застосування норм матеріального права судом 1-ї інстанції на увагу не заслуговують оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оферта" та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2010 р. –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оферта" та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2010 р. у справі позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оферта»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000832200/0 від 26.09.08р. –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді В. Кузьменко
О. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 26.04.2011 р.