КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-260/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Яценко Н.О.  

Суддя-доповідач:  Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                                                                     Саприкіної І.В.,

         суддів:                                                                              Аліменка В.О., Дурицької О.М.,

           розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 15.12.2010 року звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з адмінпозовом до УПФУ в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 30.11.2010 року з подальшою виплатою.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2010 року позов в частині зобов’язання здійснити донарахування та виплату підвищення до пенсії за періоди до 14.06.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2011 року позовні вимоги задоволено: зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15.06.2010 р.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

         Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

 Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-  

У Х В А Л И Л А:

           Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва –залишити без задоволення.

           Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: