Головуючий у 1 інстанції - Малієнко Н.В.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року справа №2а-950/10/1229
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Компанієць І.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-950/10/1229 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року та надалі виплачувати підвищення до пенсії задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 10 грудня 2010 року, з урахуванням фактично здійснених виплат. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що на законодавчому рівні не врегульований механізм стосовно виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни» з застосуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на теперішній час відповідач при здійсненні вказаних виплат керується Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, яка встановлює розміри доплати до пенсії дітям війни, а тому, його дії є законними. Також апелянт посилається на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, залишивши позовні вимоги в частині без розгляду, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
В 2009 та 2010 роках редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалась та її дія не зупинялась.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, необґрунтовано поновивши позивачу строк звернення до суду.
В ухвалі про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд першої інстанції зазначив, що позивач в позові просить визнати причини пропуску строку поважними посилаючись на те, що про порушення свого права він дізнався з засобів масової інформації, а тому будучи людиною похилого віку йому було складно розібратися у тонкощах законодавства.
Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві не наведено жодної причини пропуску строку, та вважає, що наведені судом причини не є поважними, нормативно-правові акти та судова практика є загальнодоступною інформацією, а тому підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволені позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, допущені порушення вимог процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки позивач жодних причин щодо поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом не навів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 02.11.2010 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 02.05.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог за період з 02.05.2010 року по 10.12.2010 року, але припустив порушення норм процесуального права в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року по 02.05.2010 року, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з залишенням адміністративного позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-950/10/1229 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 р. до 31 грудня 2007 р. та з 22.05.2008 р. по 02.05.2010 р., залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-950/10/1229 в частині задоволення позовних вимог за період з 02.05.2010 року по 10.12.2010 року – залишити без змін – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
І.Д. Компанієць