ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" квітня 2011 р. Справа № 2a-1119/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Перегінський Б.Б.,
від відповідача - Брезіцька М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі
про стягнення кдопомоги на поховання в сумі 1 479,60 грн.,-
ВСТАНОВИВ :
30.03.2011 року управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі про стягнення допомоги на поховання померлого ОСОБА_4 в розмірі 1 479,60 грн. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідач згідно чинного законодавства зобов’язаний відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду України в Городенківському районі на виплату допомоги на поховання померлого ОСОБА_4 в розмірі 1 479,60 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач в порушення вимог ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4, безпідставно відмовився від відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату допомоги на поховання померлого ОСОБА_4 в розмірі 1 479,60 грн. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що підстав для відшкодування позивачу витрат у зв’язку з виплатою допомоги на поховання померлого ОСОБА_4 в розмірі 1 479,60 грн. немає. Вказала, що у відповідності до вимог ч.8 ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року за № 826, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов’язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв’язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Зазначила при цьому, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів, тоді як позивачем не було представлено такої довідки стосовного померлого ОСОБА_4 Крім того вказала, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за №5-4/4, передбачений тільки обов’язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Наголосила, що всі дії, передбачені зазначеним Порядком, сторонами були виконані, а відшкодування допомоги на поховання за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюється на централізованому рівні тобто, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України. Просила в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем підписано акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2010 року, до якого Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі не включено до відшкодування суму допомоги на поховання померлого ОСОБА_4 в розмірі 1 479,60 грн., оскільки смерть потерпілого не пов’язана із страховим випадком державного соціального страхування.
З наявного в матеріалах справи належним чином завіреного протоколу № 10/48 від 29.03.1993 року вбачається, що померлому ОСОБА_4 з 15.03.2003 року призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті, медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно п.5 ч.1 ст. ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд) зобов’язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Статтею 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. У разі настання страхового випадку він, у встановленому законом порядку, повинен своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в розі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Згідно ч.8 ст.34 вказаного Закону у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року за № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім’ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов’язаних з цим ритуальних послуг.
У відповідності до вимог п.2 даного Порядку витрати на поховання повадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 2 ч.9 ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого, який одержав страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтю 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та вищевказаного Порядку, затвердженого на виконання ч.8 ст.34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов’язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв’язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
В судовому засіданні встановлено, що доказів на підтвердження причинного зв’язку смерті інваліда з одержаним ним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я позивач не надав, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених витрат на виплату допомоги на поховання померлого ОСОБА_4 в розмірі 1 479,60 грн. за рахунок відповідача.
При цьому суд зазначає, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за №5-4/4, яким зобов’язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім’ї або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зокрема, стаття 21 цього Закону пов’язує виникнення такого обов’язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював зазначеної пенсії.
Одночасно суд враховує, що положення п.5 згаданого Порядку передбачено тільки обов’язок органів Пенсійного фонду провести з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звірку витрат по особових справах потерпілих, і скласти на її підставі акт та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Оскільки такий обов’язок відповідачем виконано, позивач не може вимагати здійснення дій в іншому порядку.
Крім того, відповідно до п.7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
При цьому суд зазначає, що як ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( ст.46), так і зазначеним Порядком передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні.
Тому сторонами в даній справі повинні бути Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійний фонд України. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі не наділено правом відшкодовувати витратити на виплату допомоги на поховання понесені управлінням Пенсійного фонду України в Городенківському районі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не враховано вимоги Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року за №5-4/4 щодо здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі не може відповідати за позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 1 479,60 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають до задоволення. За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
в задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 04.05.2011 року.