Cправа № 2а-2933/10/0770
Ряд стат. звіту № 3.4
Код - 10
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Боднар Т.А.
за участю перекладача –ОСОБА_1;
та сторін по справі:
позивача –ОСОБА_2;
представника відповідача –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 січня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 січня 2011 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення Управління міграційної служби у Закарпатській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця і скасування його, зобов’язання Управління міграційної служби у Закарпатській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивує тим, що він звернувся до Управління міграційної служби у Закарпатській області із заявою про надання статусу біженця. Разом з тим, відповідачем йому було вручено повідомлення № 131 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, де на підставі ст.12 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 (далі за текстом - Закон) відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні. Дане рішення Управління міграційної служби у Закарпатській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні вважає необґрунтованим, оскільки відповідач не в повній мірі з’ясував усі обставини її обґрунтованих побоювань щодо загрози життя та безпеки у випадку повернення до країни походження - Афганістану.
Під час судового розгляду даної справи позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, що наведені в адміністративному позові.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову з мотивів викладених у письмовому запереченні. Зокрема зазначила, що під час розгляду матеріалів справи позивача нею було повідомлено, що він є громадянином Афганістану на ім’я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак після проведеної перевірки на предмет повторного звернення з приводу набуття статусу біженця у порядку статті 9 Закону України “Про біженців”, було встановлено, що вказана особа зверталась до управління міграційної служби в м.Києві, назвавши себе ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням управління міграційної служби у м.Києві від 11 березня 2009 року № 139 йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. До судових інстанцій не звертався. Однак, після затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України підрозділом Мукачівського прикордонного загону звертається із відповідною заявою про надання статусу біженця до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе громадянином Афганістану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. За таких обставин відповідач вважає, що оскаржуване рішення приймалось з врахуванням та дослідженням усіх обставин справи позивача.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 2009 року звернувся до відповідача з заявою щодо набуття статусу біженця в Україні яка у порядку ст. 9 Закону України «Про біженців».
Наказом № 201/б від 28 липня 2009 року відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України «Про біженців»відповідач відмовив громадянину Афганістану ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв’язку з зловживанням процедурою надання статусу біженця (а.с. 18).
Так, в ході розгляду заяви особи, яка назвалась громадянином Афганістану ОСОБА_2 та наявних матеріалів особової справи, після проведеної перевірки на предмет повторного звернення з приводу набуття статусу біженця у порядку статті 9 Закону України “Про біженців”, було встановлено, що вказана особа зверталась до управління міграційної служби в м.Києві 18.02.2009, назвавши себе ОСОБА_2 1982 року народження.
Рішенням управління міграційної служби в м. Києві позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця. До судових інстанцій не звертався. Однак, після затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України підрозділом Мукачівського прикордонного загону звертається із відповідною заявою про надання статусу біженця до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе громадянином Афганістану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Тобто, звертаючись вперше із заявою про надання статусу біженця до міграційної служби в м. Києві 18.02.2009 року позивач назвав себе ОСОБА_2 1982 року народження року народження і за заявою якої управління міграційної служби в м. Києві прийняла рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, остання вдруге, з подібною заявою звернувся до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе під час розгляду зави про надання статусу біженця ОСОБА_2, 1982 року народження.
Вищевикладені обставини підтверджуються відповіддю управління міграційної служби в м. Києві на ім’я начальника управління міграційної служби в Закарпатській області (а.с. 16).
У відповідності до ст.12 Закону України “Про біженців” однією з підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця є випадок, коли заяви носять характер зловживання, тобто за заявами, поданими особами, яким було раніше відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
У зв’язку з викладеним суд вважає, що рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця приймалось з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним.
Отже, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про статус біженців", підстави для скасування його рішення - наказу № 145/б від 15 липня 2010 року та зобов’язання прийняти рішення про надання статусу біженця відсутні.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий-суддя Луцович М.М.