ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1361/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Левчук С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди
в с т а н о в и в :
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Жмеринської міжрайонної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.
В своєму позові ОСОБА_1 просить визнати факт відсутності виконання Жмеринською міжрайонною прокуратурою припису Прокуратури Вінницької області, відповідно до вимог окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 року, якою виявлено та встановлено порушення з боку Жмеринської міжрайонної прокуратури, а саме в порушення чинного законодавства ОСОБА_1 протягом чотирьох років утримують на запобіжному заході - підписка про невиїзд. Відповідною ухвалою зобов'язано Прокуратуру Вінницької області відреагувати та вжити відповідні заходи, щодо усунення цих правопорушень. Такими діями відповідача ОСОБА_1 вважає, що йому завдано моральні страждання, суму яких в грошовому еквіваленті позивач визначив 145508 грн., які просив присудити на його користь. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві та докази, надані до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила закрити провадження по справі, на підставі того, що даний спір вже вирішувався в судовому порядку і з цього приводу Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області винесено рішення від 05.08.2010 року за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області, Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про визнання порушеними прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 зі сторони Жмеринської міжрайонної прокуратури, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії - встановлено факти систематичного порушення Жмеринською міжрайонною прокуратурою та її посадовими особами діючого законодавства України щодо проведення належної перевірки по скарзі та відсутність при цьому реагування прокурора. В порушення чинного законодавства ОСОБА_1 фактично протягом чотирьох років утримують на запобіжному заході. Ухвала набрала законної сили.
Також судом встановлено, що на виконання даної ухвали від 08.04.2010 року заступником прокурора Вінницької області на Жмеринську міжрайонну прокуратуру направлено лист-зауваження № 06/17064/10 від 28.05.2010 року, яким встановлено факт порушення Жмеринською міжрайонною прокуратурою стосовно ОСОБА_1, а саме: "...протягом останніх чотирьох років, запобіжний захід - підписка про невиїзд щодо ОСОБА_1 не скасована, що є порушенням прав останнього, ...а тому висновки суду зазначені в окремій ухвалі відповідають встановленим ним фактичним обставинам справи..." (а.с.52-53).
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) передбачено, що органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Тобто, суд розцінює даний лист-зауваження від 28.05.2010 року, як документ, який виданий вищестоящим прокурором нижчестоящому в порядку підпорядкування і питання належного виконання, реагування на даний лист-зауваження відноситься до виключної внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем в даному випадку, помилково здійснено підміну поняття "припис прокурора".
Відповідно до вимог статті 4 Закону діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 20 Закону при виявленні порушень закону під час здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Статтею 22 Закону передбачено, що письмовий припис про усунення порушення закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Відповідно до ст. 8 Закону вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідно до вище зазначених статтей лист-зауваження від 28.05.2010 року заступника прокуратури Вінницької області є внутрішньо-організаційним документом та не є приписом прокурора, а посилання позивача на те що відсутній факт виконання Жмеринською міжрайонною прокуратурою припису Прокуратури Вінницької області є невірним. Покликання позивача в своїх вимогах ґрунтуються на помилковому розумінні змісту законодавства.
За змістом статей 2, 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 23 травня 2001 року зазначив, що кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу –підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність органів слідства має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.
З огляду на викладене, винесення листа-зауваження та його виконання Жмеринським міжрайонним прокурором є внутрішньо-організаційне питання діяльності органів прокуратури, і ніяким чином не порушує законних прав охорони інтересів позивача.
Зі змісту позовної заяви та пояснень ОСОБА_1 мотивами звернення до суду є бездіяльність Жмеринської міжрайонної прокуратури щодо скасування запобіжного заходу - підписки про не виїзд, в рамках розслідування кримінальної справи. Проте, дане питання не відноситься до компетенції адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Виходячи з положень ст. 236 КПК України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокурору, який її розглядає в порядку і в строки передбачені статтями 234, 235 цього Кодексу.
Разом з тим, розгляд скарг на дії прокурора можуть бути оскаржені до суду в порядку КПК України, що передбачено зокрема ст. 236 КПК України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Суд, також не погоджується з позицією представника відповідача, що аналогічний позов був предметом цивільного судового розгляду в Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області, Вінницької обласної прокуратури, Державного казначейства України про визнання порушеними прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 зі сторони Жмеринської міжрайонної прокуратури, стягнення матеріальної та моральної шкоди. З цього приводу Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області було прийнято рішення від 05.08.2010 року про часткове задоволення позову. Рішення набуло законної сили 28.09.2010 року.
З дослідженного під час розгляду адміністративної справи рішення Жмеринського міськрайонного суду від 05.08.2010 року, з'ясовано, що однією з підстав для задоволення цивільного позову дійсно слугувала окрема ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 року, проте підстави звернення в даному позові є іншими.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 145508 грн., що завдані позивачу протиправною бездіяльністю відповідача. З огляду на те, що, як вже зазначалось вище, суд прийшов до висновку, що винесення листа-зауваження заступником прокуратури Вінницької області ніяким чином не порушує законних прав та інтересів ОСОБА_1, то відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович