ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1296/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Романовської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»(далі - КП "Вінницьке МБТІ") про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії
в с т а н о в и в :
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КП "Вінницьке МБТІ" про визнання протиправним рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію.
Зазначала, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці за нею визнано право власності на АДРЕСА_2. Відповідно до пункту 10 додатку 2 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, згідно якого здійснюється державна реєстрація права власності.
Посилаючись на те, що відповідач не неправомірно дав оцінку судовому рішенню, яким за нею визнано право власності на нерухоме майно, в наслідок чого було винесене рішення № 195 від 2.12.2010 року про відмову в державній реєстрації, позивач просить задовольнити позов, визнати рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно протиправним та зобов'язати КП "Вінницьке МБТІ" здійснити державну реєстрацію прав на квартиру № 2, площею 38,1 кв.м., розташовану в АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивач та представник позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Вказувала, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майноАДРЕСА_1, розташована в АДРЕСА_2, містить загальну площу 51,5 кв.м., в тому числі зведені самочинно: коридор, туалет та ванна, загальною площею 13,4 кв.м. Посилаючись на те, що відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього і такий об'єкт не може бути об'єктом відчуження, матеріали інвентаризаційної справи не мастять документів підтверджуючих факт здачі в експлуатацію переобладнаних приміщень, ОСОБА_1 не має правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що позбавляє можливості здійснити державну реєстрацію права власності. В зв'язку з чим, вказувала, що рішення реєстратора БТІ є правомірним та просила відмовити в задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.06.2010 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Визнано право власності за ОСОБА_1 на АДРЕСА_2.
2 грудня 2010 року реєстратором КП "Вінницьке МБТІ" прийнято рішення № 195 про відмову в державній реєстрації прав. Підставою для прийняття такого рішення зазначено, пункт 3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, "подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншим нормативно правовим актам".
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до пункту 1.7 цього Положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Пунктом 2.2 Тимчасового положення визначено, що заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Згідно до пункту 10 додатку 2 Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна визначено як правовстановлювальний документ, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1, як правовстановлюваний документ для державної реєстрації права власності на нерухоме майно додано заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.06.2010 року.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Відповідно до свідоцтва права власності на АДРЕСА_2, серії ЯЯЯ № 773048 від 22.11.2007 року виданого ОСОБА_4, загальна площа квартири становить 38,1 кв.м.
Згідно даних технічного паспорту на цю ж квартиру загальна її площа становить 38,1 кв.м., зворотній бік паспорту містить позначку про самовільні прибудовані приміщення площею 13,4 кв.м.
В реєстрі прав власності на нерухоме майно, сформованого для відчуження квартири, загальна площа АДРЕСА_2, становить 51,5 кв.м., в тому числі самовільно прибудована площа 13,4 кв.м. Реєстр сформований для відчуження квартири загальною площею 38,1 кв.м.
Частиною першою статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Статтею 187 цього ж Кодексу передбачено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Відповідно до частин першої та другої статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно статті 658 Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Як встановлено в судовому засіданні попередній власник квартири, ОСОБА_4 отримував лише право власності на квартиру площею 38,1 кв.м., оформлення права власності на самовільні добудови не здійснювалось.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці, як правовстановлюючий документ на квартиру, також містить посилання, що відбувалась купівля-продаж квартири загальною площею 38,1 кв.м. Права власності за ОСОБА_1 цим рішенням, на добудовані приміщення, не визнавалось.
З аналізу вищезазначених норм законів слідує, що оскільки квартира є цілісною спорудою, перехід права власності та її реєстрація/перереєстрація можлива лише після визнання за особою, згідно правовстановлюючих документів, права власності на всі приміщення, які є невід'ємними частинами квартири. Оскільки, ОСОБА_1 документів підтверджуючих право власності на всю квартиру, загальною площею 51,5 кв.м. надано не було, а лише на її невід'ємну частину, реєстратор КП "Вінницьке МБТІ" здійснити реєстрацію права власності лише на частину приміщення не мав права.
У відповідності до пункту 3.5.4 Тимчасового положення, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Крім того суд погоджується з висновком реєстратора, про існування, як окремої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, тієї обставини, що відчуження відбулося згідно витягу з Реєстру прав, строк дії якого закінчився (пункту 3.5.9 Тимчасового положення). Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно датоване 21.01.2009 року, строком дії три місяці.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович