ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 14/1935 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Дерепи В.І., |
суддів | Грека Б.М., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” |
на | рішення господарського суду Житомирської області від 15 червня 2006 року |
у справі | № 14/1935 |
за позовом | відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” |
до | відкритого акціонерного товариства “Червоноармійський льонозавод” |
про | стягнення 92 164,41 грн., |
за участю представників сторін:
від позивача –Коваль А.Д.
відповідача –Козлов А.Г.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 15 червня 2006 року (суддя О.Тимошенко) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 30,64 грн. пені, 5,11 грн. річних, а в частині стягнення 28,42 грн. інфляційних та 92 100,24 грн. підвищеної плати за споживання електроенергії відмовлено через необґрунтованість.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, на підставі договорів про постачання електричної енергії від 1 червня 2000 року № 114 та від 27 січня 2004 року № 114, укладених між відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” та відкритим акціонерним товариством “Червоноармійський льонозавод”, позивач зобов’язався забезпечити постачання електричної енергії, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію у розрахунковий період з 21 числа по 20 число календарного місяця включно з остаточним розрахунком за спожиту електроенергію –не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання пункту 2.3 договору від 1 червня 2000 року № 114, згідно з яким відпуск електроенергії здійснюється у величинах відповідно до додатку № 1 до цього Договору і зміни цих величин обумовлюють направлення відповідачу лімітного повідомлення, позивач направив відповідачу повідомлення про граничні рівні електроспоживання та потужності, в якому встановив обсяг відпуску електроенергії на травень місяць 2003 року - 160 000 кВт/год.
Проте в травні місяці відповідачем було фактично спожито 23 385 кВт/год і за використану електроенергію відповідач у встановлений договором строк не сплатив.
За підсумками місяця позивач здійснив коригування граничної величини споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої відповідачем за травень місяць величини її споживання тобто до 0 кВт/год, про що надіслав відповідачу повідомлення від 11.06.2003 року.
За перевищення граничного рівня споживання електричної енергії на 23 385 кВт/год по договору від 1 червня 2000 року № 114 позивач нарахував відповідачу п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини –22 066,08 грн., які відповідач на момент звернення позивача до суду не сплатив.
Крім того, відповідно до додатку № 1 до договору від 27 січня 2004 року № 114 сторонами була обумовлена величина постачання електричної енергії в січні та лютому 2005 року по 100 000 кВт/год на місяць. Проте в січні місяці 2005 року відповідачем було фактично спожито - 40 905 кВт/год на суму 13 243,40 грн., а в лютому 2005 року –35 692 кВт/год на суму 11 572,78 грн.
В порушення пункту 2.2.3 та пункту 7.3 договору від 27 січня 2004 року відповідач виставлені позивачем рахунки від 20.01.2005 року № 175 та від 21.02.2005 року № 451 оплатив частково, сплативши за січень місяць - 14 049,36 грн., а за лютий місяць –12 328,40 грн.
За підсумками місяців позивач здійснив коригування граничної величини споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої відповідачем за січень 2005 року величини її споживання тобто до 0 кВт/год, а за лютий 2005 року до 11 738 кВт/год, про що надіслав відповідачу повідомлення від 27.01.2005 року та від 28.02.2005 року.
За перевищення граничного рівня споживання електричної енергії по договору від 27 січня 2004 року № 114 позивач нарахував відповідачу п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини: за січень 2005 року –44 144,68 грн., за лютий 2005 року –25 889,48 грн.
Загальна сума заборгованості за перевищення граничного рівня споживання електричної енергії по договорам від 1 червня 2000 року № 114 та від 27 січня 2004 року № 114 становить 92 100,24 грн., які відповідач на момент звернення позивача до суду не сплатив.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року № 475 (надалі –Порядок) відповідач за перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії повинен сплачувати енергопостачальній організації п’ятикратну вартість електроенергії, спожитої понад обумовлений цим договором обсяг.
Оскільки відповідачем було спожито електроенергії менше встановленої договірної величини споживання, господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 92 100,24 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Оскільки відповідач в порушення пункту 7.4 договору несвоєчасно сплатив за електроенергію по виставленому позивачем рахунку за лютий 2005 року, суд правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 30,64 грн. пені та 5,11 грн. річних і відмовив в частині стягнення 28,42 грн. інфляційних у зв’язку з недоведеністю.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового акта є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
Рішення господарського суду Житомирської області від 15 червня 2006 року у справі № 14/1935 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” - без задоволення.
Головуючий, суддя | В.І.Дерепа
|
Суддя | Б.М. Грек |
Суддя | Л.В.Стратієнко |