Справа № 2-424/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

10 січня 2011 року  Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого Казак С.  Ю

при секретарі Бабка  Г.  Г.,

за участю позивача          - ОСОБА_1

представника позивача    - ОСОБА_2

відповідача                       - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Дніпропетровськ  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про про визнання права власності на квартиру  , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 18.06.2005 року зареєструвала шлюб з відповідачем. До зазначеного шлюбу на праві власності вона мала квартиру АДРЕСА_1, подаровану їй 20.03.2004 року її матір’ю ОСОБА_5 В квартирі вона мешкала разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_6 З метою заволодіння її квартирою відповідач ОСОБА_3 схилив її до продажу зазначеної квартири і в грудні 2006 року вона спочатку уклала з ОСОБА_7 попередній договір купівлі-продажу квартири, а 20.12.2006 року між ними було оформлено основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 126250 грн. За одержані від продажу квартири кошти та добавлені 5050 грн., тобто за суму в розмірі 131300 грн. була придбана квартира АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу якої був оформлений на відповідача. Фактично цей правочин відповідач, виступивши покупцем, з метою заволодіння її квартирою шляхом заведення в оману та зловживання довірою, вчинив за її кошти, отримані від продажу належної їй квартири. Після оформлення квартири на себе, він зареєструвався у ній та став вимагати виселитись їй з донькою та створювати умови неможливого сумісного проживання. На день оформлення договору купівлі-продажу квартири відповідач за її згоди, як дружини, отримав кредит на суму 7000 доларів США, який нею виплачується і за який вони відповідальні в рівних частинах. З зазначеної суми кредитних коштів, 1000 доларів США були використані н придбання квартири, а за 6000 доларів США відповідачем придбано автомобіль, яким він користується особисто. Отже причетність відповідача до купівлі квартири є нікчемною, бо якщо визнати спільними докладені 5050 грн., то це є меншим вартості 1 кв.м купленої квартири, який складає 2138 грн. Отже спірна квартира не може вважатись спільною власністю сторін, як подружжя, оскільки вона була придбана за рахунок її коштів, отриманих шляхом відчуження квартири, належної їй особисто. В зв’язку з цим, посилаючись на положення ст.57 СК України, просила визнати за нею право особистою приватної власності на квартиру АДРЕСА_2.    

        В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі.

       Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково та не заперечували  проти визнання за позивачкою права власності на ? частину квартири, а на іншу ? частину за відповідачем. В обґрунтування відповідач зазначив, що на час придбання квартира АДРЕСА_1, яка була оформлена на мати позивачки, він вже проживав з ОСОБА_1, однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Вказана квартира придбалась ними за спільні кошти для сумісного проживання, в ній вони разом за спільні кошти робили ремонт. В подальшому, вже після реєстрації шлюбу, з метою поліпшення квартирних умов, вони вирішили придбати квартиру АДРЕСА_2 для спільного проживання однією сім’єю з відповідачкою, а також її неповнолітнім сином від іншого шлюбу. Вказана квартира була придбана за кошти, отримані від продажу квартири НОМЕР_1 та частково за кредитні кошти, отримані на підставі укладення ним в банку кредитного договору. Частина кредитних коштів, що залишилась, в подальшому була витрачена на ремонт в придбаній квартирі НОМЕР_2. Таким чином, оскільки квартири придбались за спільні кошти для спільного проживання однією сім’єю, в останніх за спільні та його особисті кошти проводився ремонт, вважає справедливим визнання права власності на спірну квартиру в рівних частинах за ним та позивачкою.   

        Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

        Судом встановлено, що сторони з 18.06.2005 року перебували в шлюбі, зареєстрованому Кіровським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №173 (а.с.8).  

       Згідно договору дарування від 20.03.2004 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5).

        Згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2006 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_7 придбала за 126250 грн. квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11).

        Згідно договору купівлі-продажу від 20.12.20066 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_3 придбав за 131300 грн. квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12).     

        Як вбачається з кредитного договору від 20.12.2006 року, укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3, останнім було отримано кредит в сумі 7000 доларів США на купівлю квартири. З п.1.3 вказаного договору вбачається, що забезпечення виконання позичальником зобов’язань за даним договором виступає іпотека квартири АДРЕСА_2 (а.с.14-15).

        Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

         Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

         Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

         Відповідно до ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у  своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

        Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного  другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

         Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і  розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

         Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними   або шлюбним договором.

        Як зазначив в судовому засіданні відповідач та не заперечувала позивачка, квартира АДРЕСА_2 придбалась під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі для їх спільного проживання, як подружжя.

        На придбання квартири витрачались кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_1, що належала позивачці та частка коштів, отриманих відповідачем на купівлю квартири за кредитним договором.

         Інша частка кредитних коштів була в подальшому витрачена на ремонт квартири, придбання сантехніки та побутової техніки, що підтверджується наданими відповідачем товарними чеками (а.с.39-40).

         Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється особисто відповідачем, що підтверджується наданими останнім квитанціями (а.с.41-59).   

         З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, навіть при доведеності факту її придбання на кошти, які належали одній із сторін, суд вважає, що спірна квартира у відповідності до ст.ст.60,62,63 СК України є спільної сумісною власністю сторін та на підставі ст.70 СК України підлягає поділу в рівних частках.

         Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню та за нею слід визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

         Враховуючи той факт, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та набувається з моменту такої реєстрації, а також те, що право власності на спірну квартиру в цілому зареєстроване за відповідачем, суд також вважає, що при визнанні даним рішенням за позивачкою право власності на ? частину квартири, за відповідачем одночасно слід визнати право власності на іншу ? частину спірної квартири.

         Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати про пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 656 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57,60,62,63,70 СК України, ст.ст.10,11,58-60,88,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру - задовольнити частково.

         Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

         Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

      Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір в сумі 656 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн., а всього 716 грн. 50 коп. судових витрат.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

       Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С. Ю. Казак