Справа №2-259/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           17 лютого 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

                      Головуючого-судді                         –Казака С.Ю.

                      при секретарі                                   –Бабка Г.Г.

                      за участю позивачки                       –ОСОБА_1

                      представника позивачки                –ОСОБА_2

                      відповідача                                      –ОСОБА_3

                      представників відповідача             –ОСОБА_4, ОСОБА_5

                      представника третьої особи           –ОСОБА_6  

                      представника прокуратури            –ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та передачі на виховання матері,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом в обґрунтування якого зазначила, що в 1999 році зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають малолітню дитину –сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 Всією родиною вони проживали у батьків відповідача по АДРЕСА_1. Сімейне життя з відповідачем не склалось, на ґрунті зловживання наркотичними засобами відповідач проявляв агресію по відношенню до неї та дитини, постійно вчиняв скандали та застосовував фізичне насильство до неї та її батька, котрий намагався захистити її. Вона неодноразово зверталась в міліцію з заявою про порушення кримінальної справи відносно відповідача, однак їй було відмовлено в цьому, оскільки згідно висновків експерта тілесні ушкодження, котрі заподіював відповідач носили характер легких. Крім того, відповідач неодноразово притягався та був судимий за вживання наркотиків. В червні 2008 року вона звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з заявою про розірвання шлюбу з відповідачем та 15.07.2008 року рішенням Бабушкінського районного суду шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу вона з дитиною проживала у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач періодично приходив побачитись з дитиною, іноді забирав його до себе. В жовтні 2008 року відповідач забрав сина до себе та виставив їй умову, що вона побачить дитину, якщо буде проживати з ним разом. Вона приходила до школи №16, де навчається син, для того, щоб забрати його та відвести к собі до дому, однак ОСОБА_8 відмовлявся йти, було помітно, що дитина сильно напугана та боялась реакції відповідача. В грудні 2008 року вона в черговий раз прийшла до школи за ОСОБА_8, син сказав, що боїться відповідача та не піде з нею. Завуч СШ №16 ОСОБА_9 в грубій формі попросила її покинути приміщення школи. В лютому 2009 року вона звернулась до Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про викрадення її сина, однак їй було рекомендовано звернутись до суду. Вважає, що перебування дитини у  відповідача опаско для життя та здоров’я та нравственного виховання. В зв’язку з чим, просила відібрати дитину –ОСОБА_8 у відповідача та передати її на виховання їй.

          В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позовній заяві підстави, просили суд задовольнити її в повному обсязі.

          Відповідач та його представники в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, зазначивши, що посилання позивачки на те, що він зловживає наркотичними засобами, систематично застосовував фізичне насильство до неї та її батька безпідставні та нічим документально не підтверджені. Вона проживали нормальним сімейним життям, виховували сина. Він більш ніжно та уважно відносився до дитини, останній більш прихильний до нього, ніж до матері, оскільки після припинення в січні 2008 року шлюбних стосунків та уходу позивачки до матері, остання залишила сина у нього. За останні півтора роки жодного разу не бачилась з дитиною, аліменти на його утримання не надавала. Посилання позивачки щодо проживання дитини з нею після припинення шлюбних стосунків не відповідають дійсності. В вересні 2010 року позивачка намагалась забрати сина до себе прямо з уроку, однак класний керівник та завуч не дали їй цього зробити. Вони не чинили перешкод щодо побачення сина з матір’ю, не погрожували останній в цьому, а сама позивачка не проявляла зацікавленості в цьому.

          Представником третьої особи –органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради до суду було надано висновок, згідно якого визнано за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_3 та визначено місце проживання дитини разом із матір’ю ОСОБА_1

          Представник прокуратури Кіровського району м.Дніпропетровська в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову та просила винести рішення відповідно до діючого законодавства.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 25.09.1999 року Кіровським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №340 та рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2008 року шлюб між ними було розірвано (а.с.10,25).

          Від шлюбу мають малолітню дитину –сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на теперішній час проживає разом з батьком по АДРЕСА_1 (а.с.20,27-29).

          Як встановлено в судовому засіданні сторони проживали однією сім’єю по АДРЕСА_1. З січня 2008 року, з моменту припинення шлюбних відносин між сторонами позивачка залишила вказане місце проживання та стала мешкати разом з матір’ю за місцем проживання останньої та своєї прописки по АДРЕСА_2.

         Позивачка на теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою –ОСОБА_10 Від шлюбу мають дитину –сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешкають за місцем реєстрації чоловіка по АДРЕСА_3.  

         Малолітній ОСОБА_8 залишився проживати та проживає до теперішнього часу разом з батьком по АДРЕСА_1.

         Як зазначила позивачка в судовому засіданні вона не втрачала інтересу до дитини. Неодноразово приходила до школи та зустрічалась з сином. Відповідач чинить перешкоди в побаченні з дитиною, з якою вона має можливість бачитись лиш за місцем навчання. Після того, як вона залишила відповідача, останній неодноразово погрожував їй та її чоловіку, вимагаючи повернутись її до нього.

         На підтвердження цього надала висновки фахівців з питань судово-медичної експертизи №2466 від 12.06.2008 року, №2488 від 13.06.2008 року, з яких вбачається, що позивачка та її батько ОСОБА_12 звертались до відділу СМЕ ОКЗ «Бюро СМЕ» з приводу заподіяння ним тілесних ушкоджень та за наслідками обстеження у них було виявлено легкі тілесні ушкодження (а.с.11,12).

         Як вбачається з постанови ДІМ Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.11.2008 року останньою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.129,296 КК України, за заявою ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 з приводу погроз фізичною розправою та вивезення в невідомому напрямку її чоловіка ОСОБА_10 Підставою цього, як зазначено в постанові стала відсутність ОСОБА_3 на момент перевірки за місцем проживання по АДРЕСА_1 та не встановлення місця знаходження останнього, а також наявність цивільно-правових відносин між сторонами (а.с.8).

         Як вбачається з постанови ДІМ Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 21.06.2008 року останньою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст.296 КК України, за заявою ОСОБА_13 з приводу заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень її чоловіку ОСОБА_12 Як вбачається з постанови в ході перевірки було встановлено факт заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 та відмовлено в порушенні кримінальної справи, оскільки діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст.125 КК України, справи за фактом вчинення якого розглядаються в порядку, передбаченому ст.27 КПК України (а.с.14).

         З постанови ДІМ Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.05.2008 року вбачається, що останньою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.129,296 КК України, за заявою ОСОБА_13 з приводу погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_3 на адресу її доньки ОСОБА_1, оскільки громадський порядок порушено не було, погрози, що можливо висловлювались на адресу ОСОБА_1 носили словесний характер та реальних підстав боятися останніх не було (а.с.15).

         Як вбачається з характеристики з місця роботи позивачки, остання працює в ТОВ «Санпласт»на посаді бригадира збирального цеху з 14.02.2008 року, характеризується позитивно (а.с.18).

         На теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою –ОСОБА_10 Від шлюбу мають дитину –сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешкають за місцем реєстрації чоловіка по АДРЕСА_3.

         Згідно акту обстеження умов проживання по АДРЕСА_3, проведеного службою у справах дітей Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, умови проживання в квартирі задовільні, в квартирі проведено ремонт, чисто й придбано, квартира оснащена необхідними меблями та технікою. Для дитини підготовлено окрему кімнату, ліжко, іграшки, письмовий стіл, шафу для речей, книжкову полицю, телевізор. У сім’ї взаєморозуміння, порядність та ввічливість. Проти майбутнього проживання малолітнього ОСОБА_8  власник квартири та проживаючи не заперечують (а.с.114).

         Згідно інформації та характеристики з СЗШ №16, ОСОБА_8 навчається в школі з 01.09.2006 року. Згідно загальних відомостей проживає разом з батьком ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, бабусею ОСОБА_4, дідусем ОСОБА_14 Малолітній ОСОБА_8 навчається задовільно, характеризується позитивно (а.с.28,29).

         Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов по АДРЕСА_1, умови для проживання ОСОБА_8 задовільні, у останнього є окрема кімната, місце для навчання, письмовий стіл, комп’ютер, місце для гри та відпочинку (а.с.27).

         З довідки УІТ ГУМВС України в Дніпропетровській області вбачається, що відповідач ОСОБА_3 раніше був засуджений 26.05.2005 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України –умовно з іспитовим строком на 1 рік (а.с.40.)

         На теперішній час ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності СВ Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (а.с.127).

         Згідно висновку виконавчого комітету Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради №14/275 від 20.05.2009 року визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 разом із матір’ю ОСОБА_1 та за недоцільне – місце проживання дитини разом із батьком ОСОБА_3 (а.с.39).

         Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визна-чається за спільною згодою батьків та самої дитини.

         Відповідно до ч.ч.1,2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

         Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків,  хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

         Відповідно до ч.1 ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.2-5 ч.1 ст.164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

         У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

         З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, зокрема приймаючи до уваги, що позивачка має постійне місце роботи та проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, проживає в повній сім’ї з чоловіком та малолітньою дитиною, згідно акту обстеження має необхідні умови для проживання малолітньої дитини, в той час, як відповідач ОСОБА_3 офіційно не працює, постійного доходу не має, згідно довідки ВАТ КБ «Надра»має значну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, на теперішній час притягається до відповідальності за вчинення тяжкого злочину, а також враховуючи висновок виконавчого комітету Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради №14/275 від 20.05.2009 року, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 разом із матір’ю ОСОБА_1, з урахуванням положень ч.2 ст.161 та ч.1 ст.170 СК України, суд приходить до висновку, що залишення проживання малолітнього ОСОБА_8 разом із батьком ОСОБА_3 не буде відповідати інтересам останнього та сприяти належному моральному вихованню дитини.

         В судовому засіданні був опитаний малолітній ОСОБА_8, який зазначив, що хотів би залишитись проживати разом з батьком. Разом з тим, враховуючи зазначені вище обставини по справі та малолітній вік ОСОБА_8, суд вважає, що залишення проживання останнього разом з батьком не буде відповідати інтересам останнього та його належному розвитку та вихованню.

         Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснював, що в продовж останнього року мати не бачилась з ним. В той час, як в судовому засіданні з пояснень позивачки, проти чого не заперечував і відповідач, а також підтвердили допитані в якості свідків колишній та теперішній класні керівники ОСОБА_8, було встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2009-2010 років неодноразово відвідувала сина за місцем навчання, що на думку суду, свідчить про здійснення певного психологічного впливу на дитину з боку сторони відповідача.  

         В зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню та слід відібрати малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та передати його на виховання матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.

         Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню сплачені останньою при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., а всього 16 грн. судових витрат.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,161,170 Сімейного кодексу України, ст.ст.10.11,58-60,88,212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та передачі на виховання матері –задовольнити повністю.

        Відібрати малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та передати його на виховання матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.

        Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені останньою при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., а всього 16 грн. судових витрат.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

        Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                                                 С.Ю.Казак