ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р.
| № 37/17-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Комсомольськ |
на постанову | від 11.05.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 37/17-06 Харківської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Комсомольськ
|
до | Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “МІІК”, м. Харків |
про | стягнення 1 308 723,00 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Самоходський Є.О., Гунько О.В.
від відповідача – Бондаренко О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2006, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р. відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “МІІК” про стягнення 1 308 723,00 грн. в т.ч. 1 240 260 грн. основного боргу та пені у розмірі 68 463 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не було дотримано умов контракту щодо строків перерахування коштів.
Крім того, відповідно до пункту 7.2.5 контракту підряду, замовник (позивач) зобов'язується забезпечити підготовку майданчика для встановлення обладнання, виконати усі підготовчі роботи, пов'язані з проведенням монтажних робіт на об’єкті.
Однак, в порушення ст. 850 Цивільного кодексу України, позивач не сприяв підрядникові (відповідачу) у належному виконанні робіт, які передбачені умовами контракту підряду.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього кодексу та інших законодавчих актів.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 612, 614, 839, 857 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд не надав належної оцінки письмовим доказам відповідача, які підтверджують факт виконання позивачем п. 7.2.5 контракту підряду.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “МІІК” (підрядчик) 21.10.2002 р. укладено контракт підряду № 1761/19 відповідно до умов якого підрядчик зобов’язався виготовити та провести поставку, монтаж та пусконалагоджувальні роботи 2-х комплектів обладнання для частотно-регулюємого електроприводу на основі комплектних пристроїв управління типу ПЧТЕ-1600-Т422-УХЛ4 та провести експертизу проектної документації по впровадженню перетворюючої частоти типу ПЧТЕ-1600-Т422-УХЛ4 і розробити відповідні розділи проекту.
Умовами контракту та додатками до нього передбачено, що роботи повинні проводитися відповідачем –ТОВ фірма “МІІК” поетапно у відповідності до умов контракту.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “МІІК” у встановлені контрактом підряду строки виготовило два комплекти обладнання ПЧТЕ-1600-Т422-УХЛ4, випробування якого здійснено комісією, що підтверджується актом завершення робіт першого етапу № 1 від 16.05.2003 р., робіт виконано на суму 1 240 260,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 контракту замовник здійснює попередню оплату банківським переказом на рахунок підрядчика у розмірі 60% від вартості обладнання, що складає 744 156,00 грн., однак позивачем перераховано відповідачу 740 000,00 грн.
Пунктом 3.2 контракту передбачено, що з моменту виконання п. 3.1 контракту замовник –ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” протягом 30 банківських днів перераховує підрядчику 248 052,00 грн. на підставі виставленого підрядчиком рахунка-фактури, позаяк за виставленим рахунком-фактурою від 28.11.2002 р. позивач перерахував лише 186 000,00 грн.
Суд обґрунтовано зазначив, що в порушення умов контракту, а саме п.п. 3.1, 3.2 недоплачені кошти перераховано лише 14.04.2003 р.
Виготовлене та випробуване обладнання було доставлено ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, що підтверджується накладною № 251 від 25.06.2003 р.
Відповідно до умов контракту строк виконання другого етапу робіт складає 9 тижнів з моменту надходження на розрахунковий рахунок ТОВ фірми “МІІК” грошових коштів відповідно до п.3.3 контракту.
Грошові кошти поступили на рахунок відповідача тільки 30.05.2003 р., тобто відповідач повинен був приступити до виконання робіт 2-го етапу з 01.06.2003 р.
Пунктом 7.2.5 контракту передбачено, що замовник –ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” зобов'язується забезпечити підготовку майданчика для встановлення обладнання, виконати усі підготовчі роботи, пов'язані з проведенням монтажних робіт на об’єкті.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтовано висновку, що позивачем –ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” порушено умови п.7.2.5 контракту щодо належної підготовки будівельного майданчика, що підтверджується відповідними доказами, а тому відповідач фактично приступив до виконання робіт 2-го етапу тільки в серпні 2003 р.
Відповідно до ч.1 ст. 850 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порушення зазначеної норми права позивач безпідставно, відмовився від контракту підряду та просив повернути сплачені кошти за контрактом, надіславши про це лист відповідачу від 03.11.2005 р.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, підставно дійшли висновку, що позивачем не було здійснено відповідних дій для сприяння відповідачу щодо належного виконання другого етапу робіт.
Посилання скаржника на те, що суд не надав належної оцінки письмовим доказам відповідача, які підтверджують факт виконання позивачем п. 7.2.5 контракту підряду, перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
При винесенні оскаржуваного рішення суди повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 у справі № 37/17-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська