ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р.
| № 32/45 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” м. Кривий Ріг |
на постанову | від 18.05.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 32/45 Дніпропетровської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь
|
до | Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг |
про | стягнення 55 823,05 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Калабухова С.В.
від відповідача – Смирний О.С.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 55 823,05 грн. в т.ч. 40 562,05 грн. основного боргу, 12 329,75 грн. втрат від інфляції та 2 931,25 грн. –3% річних за договором комісії в частині сплати комісійної винагороди та відшкодування митних та брокерських витрат. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 562,05 грн. основного боргу, 12 329,75 грн. інфляційних втрат, 2 931,25 грн. –3% річних, 558,23 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 1011, 1013, 1022, 1023, 1024 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені , але за рахунок комітента; комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії; після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим. Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
Звіти комісіонера, зазначає суд, без заперечень прийняті комітентом і підписані повноважною посадовою особою.
Відповідно до наданого позивачем двохстороннього акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2006 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 40 562,05 грн.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 599, ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, ч.4 ст. 12. Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до п.2 ст. 1014 ЦК України –якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо податків і зборів (обов’язкових платежів).
Отже, протягом дії мораторію не застосовуються санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме втрати від інфляції та три проценти річних.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Між Відкритим акціонерним товариством “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (комітент) та Відкритим акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (комісіонер) 20.11.2002 укладено договір комісії № 2002-016/1 відповідно до умов якого комітент (відповідач) доручає, а комісіонер (позивач) зобов'язується від свого імені і за дорученням відповідача за винагороду здійснити за рахунок відповідача наступні дії: здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію, що належить комітенту; укласти договори (контракти) купівлі-продажу, оформити та підписати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента; укласти договори митного оформлення продукції із підприємствами (брокерами), які мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом: інші дії, пов'язані із вищезазначеними операціями, необхідними для виконання доручення комітента (п.1.1 договору).
Номенклатура, якість, обсяги, ціни, строки та конкретні умови передачі товару узгоджуються сторонами в окремих дорученням, які є невід’ємною частиною цього договору. Комісіонер повинен після закінчення дії правочину між ним та третьою особою здійснити розрахунок з комітентом на протязі 10 банківських днів, а по закінченню виконання доручення комітента, в десятиденний строк надати звіт із всіма підтверджуючими документами, який затверджується комітентом на протязі 10 днів; здійснити митне оформлення та передати товар покупцю.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що комісіонер здійснює розрахунок з комітентом в національній валюті України на протязі 10 банківських днів після надходження валюти на рахунок комісіонера.
За здійснення дій, які зазначені в п. 1.1 договору, комітент сплачує комісіонеру винагороду у розмірі 0,01% від фактурної вартості реалізованого комісіонером товару (п.5.3).
Комісійну винагороду, митні та брокерські витрати відшкодовуються комісіонеру в п’ятиденний строк з дати затвердження звіту.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач – ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” на виконання умов договору комісії здійснив продаж товару та надав звіти комісіонера № 1 від 28.02.2003 р. та № 2 від 18.04.2003 р., які прийняті комітентом ( позивачем) і підписані повноважною посадовою особою без заперечень.
Статтею 1022 Цивільного кодексу України визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Відповідно до двохстороннього акту взаєморозрахунків станом на 01.01.2006 р. у відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” існує заборгованість в сумі 40 562,5 грн., які складаються із витрат комісіонера на митні процедури у розмірі 25 852,55 грн., 980,03 грн. –на брокерські послуги та 1 505,27 грн. –комісійної винагороди відповідно до звіту № 1 від 28.02.2003 р.; витрат комісіонера в розмірі 10 665,80 грн. на митні процедури, 560,02 грн. –на брокерські послуги та 998,38 грн. –комісійної винагороди до звіту № 2 від 18.04.2003р.
Згідно ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника на те, що відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, протягом дії мораторію не застосовуються санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме втрати від інфляції та три проценти річних до уваги не приймається, оскільки ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених цивільним кодексом видів забезпечення виконання зобов’язань.
Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану неустойку(штраф, пеню) інші санкції.
Оскільки, індекс інфляції та 3% річних не відносяться до господарських санкцій, згідно ст. 625 ЦК України, то борг ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” перед ВАТ “Металургійний комбінат ”Азовсталь” підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі № 32/45 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська