ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р.
| № 53/14-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Телекомунікаційна компанія “Велтон. Телеком”, м. Харків |
на постанову | від 17.05.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 53/14-06 Харківської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “телекомунікаційна компанія “Велтон. Телеком”, м. Харків
|
до | Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Регіон. Будзв’язок” , м. Харків |
про | розірвання договору та стягнення 11 825,87 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Розсошенко І.І.
від відповідача – Українець О.С., Крячко Ю.І.
ВСТАНОВИВ:
До прийняття рішення позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача вартість матеріалів, які передані за договором № 71/1 від 20.09.2000 р., № 3 від 02.01.2002 р., № 3-2002/УТК від 02.01.2002 р. в розмірі 16 317,89 грн., а також отриману передплату за договором № 3-2002/УТК від 02.01.2002 р. в сумі 2 034,94 грн. всього 18 352,83 грн. та розірвання зазначених договорів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2006, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. залишено без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю телекомунікаційної компанії “Велтон. Телеком” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Регіон. Будзв’язок”.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу УРСР у випадку, якщо строк виконання зобов'язання не встановлено або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання, а боржник має право здійснити виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону або договору.
Статтею 71 ЦК УРСР встановлений загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено у три роки.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Здійснюючи здачу-приймання виконаних робіт, зазначає суд, та підписуючи відповідний акт, в якому зазначено перелік та кількість використаних матеріалів позивач міг знати, що певна кількість матеріалів невикористана та мав право вимагати повернення цих матеріалів.
Пред’явлення вимоги відповідно зі ст. 165 ЦК УРСР можливе лише у межах трьохрічного строку позовної давності.
Матеріали справи свідчать, що останній акт виконаних робіт підписаний між сторонами 28.11.2002 р., а тому строк позовної давності по ньому скінчився 05.12.2005 р. (по іншим актам він скінчився раніше).
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки строк виконання зобов'язання щодо повернення невикористаних матеріалів за договорами підряду № 3 від 01.01.2002 р., № 71/1 від 20.09.2000 р. № 3-2002/УТК від 02.03.2002 р. не визначений, то відповідач зобов'язаний відповідно до вимог ст. 530 ЦК України у семиденний термін виконати зобов'язання з дня пред’явлення вимоги позивачем, а саме 04.02.2004 р.
Таким чином, на думку скаржника, перебіг строку позовної давності розпочався з 01.01.2004 р., тобто позивач звернувся до суду із позовними вимогами у межах строку позовної давності.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю регіональною телефонною компанією “Інтерзв’язок” (правонаступник Товариство з обмеженою “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком.Харків”) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Регіон.Будзв’язок” укладено договори підряду № 3 від 02.01.2002 р., № 71 від 20.09.2000 р., № 3-2002/УТК від 02.03.2002 р., які є типовими, відповідно до умов яких передбачено виконання відповідачем –ТОВ фірмою “Регіон.Будзв’язок” робіт згідно з технічними завданнями.
Умовами договору встановлено, що підрядчик зобов'язаний використати належним чином передані замовником товарно-матеріальні цінності для виконання робіт, надати замовнику звіт про використання товарно-матеріальних цінностей і повернути їх у разі неповного використання.
Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 15 днів з моменту підписання акту приймання - здачі робіт (п.3.3).
Відповідно до п.4.1 договорів приймання-здача виконаних робіт здійснюється представниками сторін і оформляється актом здачі-приймання.
Договори вступають в силу з моменту підписання і діють по повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.6.1).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком” зазначає, що з такою вимогою звернувся 25.12.2003 р. та 04.02.2004 р.
Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність, встановлюється у три роки.
Відповідно до вимог ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В п.5 зазначеної статі визначено, що за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов'язання.
Отже, з врахуванням вищенаведених законодавчих положень, перебіг позовної давності за зобов’язаннями між сторонами у справі почався з моменту підписання акту виконаних робіт (останній підписаний 28.11.2002 р. строк по якому закінчився 05.12.2005 р.). По іншим актам строк позовної давності сплинув раніше.
Беручи до уваги момент подання позовної заяви –24.01.2006 р., апеляційний суд дійшов правильного висновку про сплив позовної давності.
Посилання скаржника на те, що оскільки строк виконання зобов'язання щодо повернення невикористаних матеріалів за договорами підряду № 3 від 01.01.2002 р., № 71/1 від 20.09.2000 р. № 3-2002/УТК від 02.03.2002 р. не визначений, то відповідач зобов'язаний відповідно до вимог ст. 530 ЦК України у семиденний термін виконати зобов'язання з дня пред’явлення вимоги позивачем, а саме 04.02.2004 р., тобто позивач звернувся до суду із позовними вимогами у межах строку позовної давності спростовується тим, що перебіг позовної давності у цих випадках починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимоги про виконання зобов'язання, тобто від дня виконання робіт, надання послуг, поставки товару.
Положення ст. 530 ЦК України про визначення строку виконання зобов'язання моментом пред’явлення вимоги не змінює початку перебігу строку позовної давності, який пов’язується з часом, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 у справі № 53/14-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська