10.03.2011                                                                                           Суддя: Перетятько  О.  Ю.

Справа №  2-997/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

«10»березня 2011 р. Центрально - Міський районний суд м. Горлівки

у складі: головуючого  судді Перетятька О.Ю.,

                                   при секретарі Ковальовій О.Г.,

                                        за участю позивача ОСОБА_1,

                                        представника відповідача Груцинової І.О.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання дій неправомірними, стягнення сум, відшкодування моральної шкоди,

                                                  В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги (з урахуванням заяви про їх збільшення та уточнення) мотивував наступними обставинами. Він працює в Горлівському МУ ГУМВС України в Донецькій області на посаді оперативного уповноваженого. За травень 2010 р. йому була нарахована заробітна плата в сумі 2515 грн. 88 к. Скориставшись заробітною карткою, оформленою в Горлівській філії ПАТ комерційний банк «ПриватБанк»22 травня 2010 року він вирішив зняти кошти, однак виявив, що на його рахунку виявилася доступною лише сума грошей в розмірі 1450 грн. Після звернення в банк з даним питанням, працівники служби безпеки в усній формі пояснили йому, що частина грошей в сумі 532 грн. 37 к. банк змушений був зняти на підставі кредитного договору GOH3RK01230686 від 28.07.2005 р. Вважає дії відповідача стосовно зняття грошових коштів  у зазначеному розмірі неправомірними. Вказаний кредитний договір був укладений на купівлю пральної машини. Остаточний платіж мав бути внесений до 28.07.2006 р. На протязі року ним була сплачена вся сума за кредитом. З моменту укладання кредитного договору і до цього часу він не отримував будь –яких вимог від відповідача по сплаті заборгованості, що утворилася. Згідно ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого сплинув. Вважає, що відповідачем йому була спричинена і моральна шкода, яка на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»має бути відшкодована. В даному випадку для нього моральна шкода виразилася в моральних(душевних) стражданнях. У зв’язку із недоотриманою заробітною платою він та його сім’я змушені були на протязі тривалого часу докладати додаткові зусилля з організації подальшого свого життя. В подальшому неодноразово подавав заяви про уточнення, збільшення позовних вимог, в останніх із яких(а.с. 112-114), позивач  зазначив, що первинно в позовній заяві він просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 532,37 грн. , яка ґрунтувалася на довідці про нарахування заробітної плати в травні 2010 р. і знятті з рахунка коштів. Однак при наступному наданні відповідачем суду витягу про рух коштів по його заробітній картці НОМЕР_1 він виявив, що відповідачем були незаконно утримані з його рахунку наступні суми: 14,79 грн. –26.04.2010 р., 4,37 грн. -18.05.2010 р., 523,32 грн. –21.05.2010 р. , а всього 542,48 грн. Крім того, 02.06.2010 р. у відділенні «ПриватБанку»по вул.. Партизанській, 2 при зясуванні причин утримання грошових коштів з його карти йому були надані недостовірні дані, по яким він, начебто окрім утриманої суми, винен по кредитному договору №…686 від 28.07.2005 р.  ще 8,27 грн., які він вніс тут же до каси «ПриватБанку», після цього при перерахуванні вдома наявних у нього квитанцій виявив, що у 2006 році насправді переплатив відповідачу 9 грн. 26 к. Зазначав, що з 28.07.2005 р. –моменту укладання кредитного договору до цього часу він не міняв місця проживання, жодного разу не отримував вимог про сплату заборгованості. Крім того, з моменту його останнього платежу(20.10.2006( по дату першого незаконного утримання грошових сум 26.04.2010 р.)) з його карти 4627081768076296 пройшло 3 роки 6 місяців. Це означає, що відповідачем було пропущено строк позовної давності три роки, встановлений ст. 257 ЦК України, на протязі якого відповідач мав би право звернутися до суду з позовом у відношенні позивача про стягнення заборгованості, проте будь –якої заборгованості не було і не мало бути. Також зазначав, що у відповідності з п. 3 договору застави кожного із кредитних договорів від 28.07.2005 р. максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає за договором № GOH3RK01230686 –2718, 84 грн., GOH3RK01230687 –878, 28 грн. Загальна сума по обох договорах складає 2718,84 грн. +878,28 грн. = 3597,12 грн. Згідно його квитанціям про сплату він виплатив по договорам   GOH3RK01230686 –2805, 79 грн., GOH3RK01230687 –808, 86 грн., тобто загальна сума складає 3614,65 грн. Таким чином, різниця між 3614,65 грн. та 3597,12 грн. складає 17 грн. 53 к. – сума, на яку він сплатив більше, ніж це передбачено максимальними вимогами відповідно до договорів. Інших кредитних договорів з ПриватБанком він не укладав. Отже, заборгованості перед ПриватБанком він не має. Окрім того, він поніс витрати на правову допомогу адвоката. Просив визнати протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк»по утриманню грошових коштів в квітні –травні 2010 року з його заробітної карти НОМЕР_1. Просив зобов’язати відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»відшкодувати спричинену матеріальну шкоду в розмірі 560,01 грн., а також моральну шкоду 1000 грн., зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк»відшкодувати понесені ним судові витрати: інформаційно –технічне забезпечення розгляди справи –120 грн., правову допомогу –50 грн. В судовому засіданні припинити строк дії договору № GOH3RK01230686 та договору № GOH3RK01230687 від 28.07.2005 р. та визнати зобов’язання по виплатам по ним з боку позивача ОСОБА_1 виконаними(а.с. 114).

          Ухвалою Центрально – Міського районного суду міста Горлівки від 02.03.2011 р. відмовлено у прийнятті вимог в якості збільшення позовних вимог щодо припинення строку дії договорів № GOH3RK01230687 та № GOH3RK01230686 від 28.07.2005 р., оскільки це є фактично зміною предмету позову, що на цій стадії процесу недопустимо, проте це не позбавляє права позивача звернутися з позовом в установленому порядку в подальшому.    

          Позивач на позові наполягав, мотивуючи його аналогічно викладеному в позовній заяві та  доповнень до позовної заяви. Звертав увагу, що за кредитним  договором банк мав право знімати кошти при виникненні заборгованості по кредиту. Проте зарплатний рахунок позивачу був відкритий у 2007 р. та банк не мав чекати до того, як виникне значна заборгованість по нарахованим процентам та пеня.  

          Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що 28.07.2005 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»укладено кредитний договір GOH3RK01230686, відповідно до якого банком було надано кредит позичальникові в сумі 2204 грн. на строк до 28.07.2006 р. , а також кредитний договір GOH3RK01230687 відповідно до якого відповідачу надано кредит на суму 712 грн. на строк до 28.07.2006 р.  При погашенні заборгованості за кредитним договором позивач порушив вимоги ст. 629 та 526 ЦК України, оскільки погашення заборгованості мало проводитися з першого місяця, наступного за датою надання кредиту, щомісячно в період платежу, яким є період з 10 по 15 числа кожного місяця. Проте за кредитним договором GOH3RK01230686 вперше в погашення кредитного договору було сплачено 09.09.2005 р., а останній платіж –21.10.2006 р., тому були нараховані підвищені проценти та пеня. Заборгованість по цьому кредиту сплачена 21.10.2006 р.  За кредитним договором GOH3RK01230687 вперше в погашення кредитного договору було сплачено 09.09.2005 р., а останній платіж, який провів позивач – 28.08.2006 р., тому були нараховані підвищені проценти та пеня. 28.07. 2006 р. мав провести звірку заборгованості та провести повне погашення, чого ним зроблено не було. Тому заборгованість по кредитному договору складала 79 грн. 20 к. Станом на 21.05.2010 р. нараховано процентів в сумі 239 грн. 70 к. та пеня в сумі 209 грн. 39 к. За кредитним договором банк мав право списувати кошти з  рахунків позичальника та скористався цим правом.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, вважає встановленим наступне.

          28.07.2005 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»(на цей час публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») укладено кредитний договір GOH3RK01230686, відповідно до якого банком було надано кредит позичальникові в сумі 2204 грн. на строк по 28.07.2006 р. включно зі сплатою відсотків в розмірі 1,50 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 1,10 %  від суми виданого кредиту щомісячно. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється, починаючи з першого числа місяця, наступного за датою надання кредиту в період з 10 по 15 число кожного місяця. Згідно пункту 3.2 вказаного договору при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню Кредиту, передбачених п.п 1.1, 2.31, 2.3.2 позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом в розмірі 3,34 %. Згідно з розділом 4 кредитного договору передбачено сплата пеня за порушення строків погашення кредиту (а.с. 9-10).

          28.07.2005 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»(на цей час публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»укладено кредитний договір GOH3RK01230687, відповідно до якого банком було надано кредит позичальникові в сумі 712  грн. на строк по 28.07.2006 р. включно зі сплатою відсотків в розмірі 1,50 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 1,10 %  від суми виданого кредиту щомісячно. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється, починаючи з першого числа місяця, наступного за датою надання кредиту в період з 10 по 15 число кожного місяця. Згідно вказаного договору при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню Кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом в розмірі 3,34 %. Згідно з розділом 4 кредитного договору передбачено сплата пеня за порушення строків погашення кредиту.

          Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинно  виконуватися належним чином і у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк і в порядку встановленому договором. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідачем виконані свої зобов’язання перед позивачем ОСОБА_1 шляхом  надання грошових коштів.

Проте за кредитним договором GOH3RK01230686 вперше в погашення кредитного договору в порушення умов договору було проведено 09.09.2005 р., а останній платіж –21.10.2006 р., тому були нараховані підвищені проценти та пеня. Заборгованість по цьому кредиту сплачена 21.10.2006 р., а саме –була погашена заборгованість в сумі 2204 грн., 266,64 грн. комісія, 317 грн. 27 к. –проценти, 9 грн. 61 к. –пеня. Розрахунок сум заборгованості, зроблений відповідачем (а.с. 105), перевірений судом.

За кредитним договором GOH3RK01230687 вперше в погашення кредитного договору в порушення умов договору було проведено 09.09.2005 р. в сумі 73 грн. 19 к., тому були нараховані підвищені проценти та пеня. Останній платіж позивачем було внесено 28.08.2006 р. При цьому позивачем була погашена заборгованість  в сумі 808 грн. 86 к. , з яких 632 грн. 80 к. –заборгованість по кредиту,  86,18 грн. комісія, 88 грн. 99 к. –проценти, 0 грн. 89 к. –пеня.  Розрахунок сум заборгованості, зроблений відповідачем (а.с. 106), перевірений судом. Тому заборгованість на момент погашення кредитного договору складала 79 грн. 20 к. Станом на 21.05.2010 р. нараховано процентів в сумі 239 грн. 70 к. та пеня в сумі 209 грн. 39 к. Розрахунок нарахованих сум процентів, комісії та пені приведений відповідачем(а.с. 106) та перевірений судом. Платежі, здійснені позивачем, на підтвердження яких ним суду надані квитанції, відповідачем, були враховані, тому не спростовують правильність нарахувань заборгованості по відсотках, пені та суму заборгованості за кредитом по договору GOH3RK01230687- GOH3RK01230687.  Не є перешкодою для нарахування названих сум те, що сума, нарахована відповідачем за двома кредитними  договорами, є більшою ніж передбаченою двома договорами застави рухомого майна від 28.07.2005 р. максимального розміру вимоги, яка забезпечена заставою за двома договорами –2718,84 грн. та 878,28 грн.(а.с. 89-90), оскільки договори застави не встановлюють обмежень по нарахуванню сум по кредитним договорам (зобов’язання), а лише стосуються способу забезпечення зобов’язання.  

Відповідно до п. 2.3.4 кредитного договору від 28.07.2005 р., підписаного сторонами, банку надано право списувати кошти з поточних рахунків Позичальника, згідно п. 2.2.4, при настанні строку платежів, передбачених п. 1.1 договору. При цьому пунктом 2.2.4 позичальник доручив банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або знімати готівкові кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строку платежів(здійснювати договірне списання). Списання/зняття коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

Згідно відомостей, наданих ПАТ «ПриватБанк»та неоспорених сторонами, ОСОБА_1 має зарплатну картку 4627081768076296, на яку перше зарахування коштів по заробітній платі  було здійснено 22.08.2007 р. Списання коштів на підставі вказаного кредитного договору здійснювалося: 02.03.2009 р. –3,72 грн., 06.03.2009 р. –0,12 грн. , 28.09.2009 р. –0,74 грн., 30.03.2010 р. –0,51 грн., 06.04.2010 р. –0,02 грн., 26.04.2010 р. –14,79 грн., 18.05.2010 р. –4,37 грн., 21.05.2010 р. –523,32 грн.(а.с. 107-111)

Проте відповідно до ст. 11 Закону України  «Про захист прав споживачів»якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому  п.  7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.  Загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України складає 3 роки,тому проведене відповідачем договірне списання сум 28.09.2009 р. –0,74 грн.,  30.03.2010 р. –0,51 грн., 06.04.2010 р. –0,02 грн., 26.04.2010 р. –14,79 грн., 18.05.2010 р. –4,37 грн., 21.05.2010 р. –523,32 грн., а всього на суму 543 грн. 75 к. в позасудовому порядку суперечить ч. 11 ст. 11 Закону України  «Про захист прав споживачів», і ця сума має бути стягнути з відповідача на користь позивача. Що ж до 8,27 грн.(а.с. 113), які сплачені ОСОБА_1 в касу банку, то до них ця норма не може бути застосована, оскільки таку сплату він здійснив добровільно.            

Відповідно до п. 6 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди. У даному випадку не надано доказів, що між сторонами укладений договір щодо відшкодування моральної шкоди, а законодавство, яке регулює відносини кредитування, банківського рахунку   не встановлює відповідальності у вигляді стягнення відшкодування моральної шкоди в разі безпідставного застосування договірного списання. Посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів»не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 названого Закону України позивач має право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.  Банківські послуги не відносяться до продукції. Тому позов у частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони. Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Проте ч. 2 ст. 84 ЦПК України передбачає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове  якщо компенсація виплачується іншою  стороною, виходячи з того, що зазначеній особі,виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивачем надано договір на надання правової допомоги, з якого вбачається, що адвокатом від позивача отримано гонорар в сумі 50 грн., проте адвокат участі в розгляді справи не приймав,  не надані докази часу роботи адвоката, тому ці суми стягнуті бути не можуть.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути

витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 гривень та на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня.

На підставі викладеного, ст. 257, 611, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 4, 11  Закону України «Про захист прав споживачів»,  керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 84, 88, 212 –217  ЦПК України,

                                                                В И Р Ш И В  :

          Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання дій неправомірними, стягнення сум, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

          Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»:

-          на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти в сумі 543(п’ятсот сорок три) гривні 75 копійок; витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120(сто двадцять) гривень:

-          на користь держави судовий збір в сумі 51(п’ятдесят одна) гривня.

В іншій частині позову відмовити.  

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.          

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                    О.  Ю.  Перетятько