Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-257/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        10  травня 2011   року       Шевченківський  районний  суд  м. Львова

в  складі:  головуючого  судді    Свірідової  В.В.

при  секретарі                             Дмитраш  І.І.  

         розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м. Львові   цивільну  справу  за   позовною  заявою  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2   про  стягнення   грошових  коштів  за  договором  позики,-

                                                            УСТАНОВИВ :

         Позивач  ОСОБА_1  звернувся  до  суду    08  червня 2010  року  з  позовом  до   ОСОБА_2  про  стягнення  грошових  коштів  за  договором  позики.

          Мотивуючи  свої  позовні  вимоги  зазначив, що  між  ними(сторонами  по  справі)  було  укладено  договір  позики  на  підтвердження  укладення  якого, ОСОБА_2 11  березня 2009  року  надав  позивачу  ОСОБА_1  розписку.  За  умовами  договору,   ОСОБА_2  позичив у  ОСОБА_1     грошові  кошти  на  суму  еквівалентну 64 500  доларів  США, яку  зобов»язувався  повернути  до  30  квітня 2010  року. Згідно  вимог  ст.1047 ч.2  ЦК  України  на  підтвердження  укладення  договору  позики  та  його  умов  може  бути  представлена  розписка  позичальника  або  інший  документ, який посвідчує  передання  йому  позикодавцем  визначеної  грошової  суми  або  визначеної  кількості  речей.  За договором  позики  одна  сторона  передає  у  власність  другій  стороні  грошові  кошти, а  позичальник  зобов»язується  повернути  позикодавцеві  таку  ж  суму  грошових  коштів (суму  позики)  у  строк   та   в  порядку, що  встановлені  договором. Ст.526  ЦК  України   передбачає, що зобов»язання  має  виконуватися  належним  чином  відповідно  до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу.  Відповідно  до  вимог  ст.530 ч.1, 533 ч.2 ЦК  України,станом  на  31.05.2010  року  відповідач  мав  повернути   позивачу  суму  позики  у  розмірі 511 168,95  грн.,з  розрахунку, що  100  доларів  США  на  той  час  становило  792,51  грн.  Якщо  позичальник  своєчасно  не  повернув  суму  позики, він  зобов»язаний  сплатити  грошову  суму  відповідно  до  статті 625  цього  Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК).Згідно  ст.625  ЦК  України  боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов»язання, на  вимогу  кредитора  зобов»язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення, а  також  три  проценти  річних  від  простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не  встановлений  договором  або законом.  Таким  чином, позивач  просить  стягнути  з  відповідача  основний  борг  в сумі 511 168,95  грн.,3%  річних -  у  сумі 1 302,41  грн.,  а також, відповідно  до  вимог  ст.1048  ЦК  України -  проценти  за  користування  позикою  у  сумі   67 127,66  грн.,а  всього  579 599,02  грн.

     В  судові  засідання  позивач  не  з»являвся, хоча  судом  була  визнана  його  явка  обов»язковою.  Представники  позивача  представили  суду    03.03.2010  року  заяву  від  позивача    ОСОБА_1  від  01.09.2010   року  про  розгляд  справи  у  його  відсутності, за  участю  його  представників.

      Представники    позивача  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  в  судовому  засіданні   позовні   вимоги    ОСОБА_1  підтримали,  надавши  аналогічні  пояснення  зазначені  у  позові.  

       Представник  позивача  ОСОБА_3   була  допитана  судом  відповідно  до  вимог  ст.184 ЦПК  України, яка    зазначила  суду, що  обставини    написання  (друкування)  розписки   та   передачі  коштів   їй   не  відомі. Вважає  достатнім  доказом  по  справі  наявність    такої   розписки,  яка  надана  суду  представником   позивача.

       Відповідач  ОСОБА_2  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнав  та  пояснив,  що  ніколи  у  позивача  коштів  не  позичав,  ніякої  розписки   не  оформляв  та   йому  не  надавав,  «свій» підпис  на  розписці  заперечує. Крім  того  зазначив, що  ОСОБА_1  не  міг  позичати  йому  таких  коштів, оскільки  сам  був  у    великих  боргах.

       Представник  відповідача  ОСОБА_5 в  судовому  засіданні  позов  не  визнав, просить  у  його  задоволенні  відмовити  за  безпідставністю.

       Заслухавши  пояснення  представників  позивача, відповідача, представника  відповідача, вивчивши  та  дослідивши   об»єктивні  докази  по  справі, суд  вважає, що  позов  до  задоволення  не  підлягає.

        Відповідно  до  вимог  ст.1046  ЦК  України  за  договором  позики  одна  сторона (позикодавець)  передає  у  власність  другій  стороні (позичальникові ) грошові  кошти  або  інші  речі, визначені  родовими  ознаками, а  позичальник  зобов»язується  повернути  позикодавцеві  таку ж  суму  грошових  коштів (суму  позики)  або  таку ж  кількість  речей  того ж  роду  та  такої ж  якості. Договір  позики  є  укладеним  з  моменту  передачі  грошей  або  інших  речей, визначених  родовими  ознаками.

        В  судовому  засіданні  відповідач  заперечив  щодо  оформлення  розписки, щодо  передачі  коштів  позивачем  йому, щодо  підпису  розписки  від 11  березня 2009  року.

        Суд  приймає  до  уваги, та  вважає  покази    відповідача  правдивими,  оскільки  представники  позивача  не  надали  суду  жодних  пояснень  щодо  місця  написання  розписки,  ким  дана  розписка  була    надрукована,  місце  та  час  її  оформлення,  та  коли   і  при  яких  обставинах    відбулась  передача  коштів  сторонами.

       Для  дачі  пояснень  щодо  обставин    написання   розписки  та  передачі  коштів  судом  неодноразово    викликався   до  суду  позивач ОСОБА_1

       Окрім  того, судом  була  визнана   явка  позивача    в  судове  засідання  обов»язковою, однак  позивач, який  належним  чином  повідомлявся  про  час  та  місце  розгляду  справи  рекомендованою  кореспонденцією, вимоги  суду  не  виконав, а  відтак  не  надав  суду  достатніх   доказів  у  підтвердження  своїх  позовних  вимог.

       Висновок  судово-почеркознавчої  експертизи  №  3227  від  27  грудня 2010  року,  яким  встановлено, що  підпис  та  рукописний  запис  прізвища «О ОСОБА_2 «  на  розписці  від 11.03.2009  року  виконаний  ОСОБА_2, судом   приймається  до  уваги,   однак    суд    вважає  даний  доказ  недостатнім  для  задоволення  позовних  вимог   щодо  стягнення  з  відповідача  в  користь  позивача  коштів  в  сумі  579  599,02  грн.  

        Окрім  того, відповідно  до  вимог  ст.1046  ЦК  України, договір  позики   вважається   укладеним  з  моменту  передачі  грошей, а  не  з  моменту  написання  розписки .

Відповідач  же  в  судовому  засідання  категорично  заперечив  передачу  коштів  позивачем   йому. Для  спростування  показів  відповідача  представники    позивача   не  представили   суду   жодних  інших  об»єктивних  доказів  та  не   заперечити  покази   ОСОБА_2

       Відповідно  до  вимог  ст.212  ЦПК  України  суд  оцінює  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням, що  ґрунтується  на  всебічному, повному,об»єктивному  та   безпосередньому  дослідженні  наявних  у  справі  доказів.   Жоден  доказ  не має  для  суду  наперед  встановленого  значення. Суд  оцінює  належність, допустимість, достовірність  кожного  доказу  окремо, а  також достатність  і  взаємний  зв»язок  доказів  у  їх  сукупності.

      Відповідно  до  вимог  ст.10  ч.3  ЦПК  України   кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або  заперечень, крім  випадків, встановлених  цим  Кодексом.

      Отже, на  підставі  наведеного вище ,суд  вважає, що  позовні  вимоги  позивача  щодо  повернення  коштів  за  договором  позики  безпідставними, які не  підлягає  до  задоволення.

     Відповідно  не  підлягають  і  до  задоволення наступні  вимоги  позивача  щодо  стягнення  з  відповідача  в  користь  позивача – трьох  відсотків  річних  та  процентів  за  користування  позикою.

      Керуючись  ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 169, 184, 209, 212, 214- 215, 218  ЦПК  України, ст.15, 16, 526, 530, 625,1046, 1047,1049,1050  Цивільного  кодексу  України  суд , -

                                                         ВИРІШИВ :

     у задоволенні  позовної  заяви  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2   про  стягнення   грошових  коштів  за  договором  позики – відмовити   за  безпідставністю.

     Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до   апеляційного суду Львівської  області  через  Шевченківський  районний  суд м. Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення   апеляційної  скарги.  

Суддя:В. В. Свірідова