ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року Справа №1/0624/37/2011
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої-судді Слободенюк Н.Є.,
при секретарі Тишкевич К.Б.,
з участю прокурора Слівінського А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Черняхові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бежів Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, не одруженого, на утриманні дітей не має, працює, проживає по АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого.
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України,-
ВСТАНОВИВ :
25 серпня 2009 року близько 10 години ОСОБА_2 перебував на території каменеобробного цеху, що знаходиться по АДРЕСА_2. Виявивши на території цеху гранітну продукцію ОСОБА_2 вирішив її викрасти . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 переконався, що поруч немає сторонніх осіб та за його діями ніхто не спостерігає, маючи вільний доступ до гранітної продукції таємно викрав чуже майно, а саме гранітні деталі пам'ятників: два постаменти розмірами 1100x500x80мм- вартість кожного становить 391,68 грн. на суму 783,36 грн., чотири квітники розмірами 1200x100x80мм, вартість кожного становить 200,00грн. на суму 800 грн., після чого викраденим розпорядився на власний розсуд.
Даною крадіжкою ОСОБА_2 заподіяв приватному підприємцю ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 1583,36 гривень.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав частково та пояснив, що в 2009 році він неофіційно працював на фірмі ПП ОСОБА_3, на обробці гранітної продукції, працював близько п'яти місяців, заробітної платні не отримував, періодично ОСОБА_3 видавала по 50, 100, 200 гривень, через це він розрахувався з роботи, так як не вистачало на прожиття. 25 серпня 2009 року до нього зателефонувала його колишня дружина ОСОБА_4 та попросила почергувати замість неї в цеху ПП ОСОБА_3, так як вона себе погано почувала, на що він погодився та прийшов на територію цеху. ОСОБА_3 було відомо, що замість ОСОБА_4 буде чергувати він, і ОСОБА_3 дала дозвіл щоб ОСОБА_4 пішла додому. Приблизно о 10 годині, перебуваючи на території цеху він вирішив викрастити деталі пам'ятників, які знаходились на вулиці, тому що ОСОБА_3 заборгувала йому 600 гривень. В цей час на підводі під'їхало двоє невідомих чоловіків, які хотіли завантажити відходи із граніту, він їх бачив вперше, бо то були не місцеві жителі. Підійшовши до двох невідомих чоловіків він попросив їх вивезти з території цеху деталі пам'ятників, при цьому повідомив, що дані деталі він забирає в рахунок заробітної плати, на що чоловіки погодились. Завантаживши на підводу два постаменти та чотири квітники / деталі пам»ятника були шліфовані/ поїхали в с. Сліпчиці до ОСОБА_6, так як він міг купити такі деталі. Приїхавши до ОСОБА_6, запропонував йому придбати дані деталі за 600 гривень, коли ОСОБА_6 подивився на вироби, то сказав, що дані деталі пам'ятників браковані, а тому купить їх за 350 гривень, на що він погодився, після чого вивантаживши деталі , отримав від ОСОБА_6 350 гривень .Після цього він розрахувався з невідомими хлопцями, заплативши їм 30 гривень. Вони поїхали назад на територію цеху, де хлопці завантажили собі відходи із граніту та поїхали у невідомому напрямку. Через деякий час на роботу прийшла ОСОБА_4, а він пішов до себе додому. Про те, що він викрав із території цеху деталі з граніту він не говорив. Наступного дня до нього прийшла ОСОБА_4 та повідомила, що з території фірми було здійснено крадіжку гранітних деталей, після чого він зізнався їй, що це саме він викрав дані деталі.
Покази підсудного частково спростовуються, а його винність доведена повністю та стверджується такими доказами:
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона з липня місяця 2007 року та по сьогоднішній час являється приватним підприємцем. В АДРЕСА_2 знаходиться цех по обробці каменю. Територія цеху огороджена частково, в нічний час освітлюється, охороняється.
Так, 25.08.2009 року до неї звернулась ОСОБА_4, яка працювала охоронцем в із проханням, відлучитись з робочого місця, так як вона себе погано почувала і її погодився підмінити її колишній чоловік ОСОБА_2. Вона погодилась. 26.08.2009 року близько 8 -ї години ранку вона приїхала на роботу, та дізналась, що 25.08.2009 року із території цеху було скоєно крадіжку 2-х постаментів розмірами 1100x500x80 мм., 2-х підставок розмірами 600x200x150 мм. , 4-х квітників розмірами 1200x100x80 мм.. Всі деталі пам»ятника були поліровані. Коли вона запитала у ОСОБА_4, про дану крадіжку, то остання повідомила, що крадіжка сталась не на її зміні. Через деякий час до неї звернулась ОСОБА_4 із проханням не звертатись із заявою до міліції, так як викрадені вироби із граніту будуть повернуті, або вона дасть згоду на відраховування коштів із її заробітної плати. В зв'язку із цим вона не зверталась до Черняхівського РВ з приводу крадіжки майна. Але, пройшов досить тривалий проміжок часу, викрадене майно або гроші не було повернуті, тому вона повідомила міліцію про факт крадіжки майна. Також їй достовірно відомо, що дані вироби викрав ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що в період часу з 1995 року по 1999 рік вона офіційно проживала спільно з гр. ОСОБА_2 На даний час вони офіційно розлучені, спільних дітей у них не має.
В 2009 році вона працювала охоронцем в с. Сліпчиці Черняхівського району Житомирської області у приватного підприємця ОСОБА_3. Так, одного дня наприкінці серпня 2009 року вона погано почувалась, а тому попросила свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 почергувати замість неї на підприємстві. ОСОБА_3 дозволила і ОСОБА_2 вийшов на чергування. Коли їй стало легше вона повернулась на роботу, для того щоб змінити ОСОБА_2. Відчергувавши зміну вона пішла додому. Наступного дня до неї на мобільний телефон подзвонив майстер ОСОБА_7 та повідомив, що на підприємстві було здійснено крадіжку деталей пам»ятника з граніту, 2 постамента та чотири квітника під час її ,чергування. Вона здогадалась, що саме її колишній чоловік ОСОБА_2 здійснив дану крадіжку. Після чого вона поїхала до ОСОБА_2 та повідомила йому, що з території підприємства викрадені деталі пам»ятника.він зізнався, що забрав деталі пам»ятника в рахунок заробітної плати, яку йому заборгувала потерпіла.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засдіанні показав, що в 2009 році працював майстром на фірмі ПП ОСОБА_3, в с. Сліпчиці Черняхівського району.
Так, 26.08.2009 року близько 8 години він прийшов на роботу. Проходячи територією він виявив, що відсутні вироби із каменю, а саме: два постаменти, та чотири квітники. Після чого він підійшов до ОСОБА_4 та повідомив про дану крадіжку. У відповідь почув, що крадіжка сталась не на її зміні. Також про даний факт він повідомив ОСОБА_3. Через деякий час до ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_4 із проханням не звертатись із заявою до міліції, так як викрадені вироби із граніту будуть повернуті, а якщо ні, то вона погодилась щоб кожного місяця проводили відрахування боргу із її заробітної плати. В зв'язку із цим ОСОБА_3 не зверталась до Черняхівського РВ з приводу крадіжки її майна. Так як пройшов досить великий проміжок часу, викрадене майно чи гроші не було повернуто, а тому ОСОБА_3 звернулась із письмовою заявою про факт крадіжки її майна. Також йому відомо, що дану продукцію викрав ОСОБА_2, дані вироби були цілою продукцією та ніяких пошкоджень не мали. Викрадено було чотири поліровані квітники та два шліфовані постаменти.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що в 2009 році в серпні
місяці до нього додому приїхав на підводі ОСОБА_2, з ним також були двоє невідомих чоловіків, чоловіки не місцеві. ОСОБА_2 запропонував купити у нього деякі гранітні деталі пам'ятників, а саме: два постаменти та чотири квітники. ОСОБА_2 просив за все 600 гривень, але з даною ціною він не погодився, заплатив йому близько 350 гривень. Дані вироби він придбав, так як на той час він викладав подвір'я гранітними уламками. Придбані деталі були браковані та використовуватись в якості пам'ятників не могли. Через деякий час до нього приїжджала додому ОСОБА_3 та повідомила, що майно яке він придбав у ОСОБА_2 належить їй та вимагала повернути їй викрадене майно, так як йому ОСОБА_2 не говорив, що гранітні деталі викрадені. Він сказав ОСОБА_3, що поверне їй майно і ОСОБА_3 попросила завести їй дане майно на територію цеху. Після чого він взяв дані гранітні вироби та привіз до цеху ОСОБА_3, як і домовлялись. Але остання уникала зустрічі, він телефонував їй на мобільний телефон, але ОСОБА_3 не відповідала на дзвінки, після чого він забрав деталі пам»ятника та поїхав до себе додому.
Крім вищенаведених доказів, винність підсудного стверджується наступними доказами:
-заявою ОСОБА_3 від 03 червня 2010 року про те, що 25 серпня 2010 року невідома особа скоїла крадіжку майна з території цеху, розташованого в АДРЕСА_2 (а. с. 3);
-протоколом огляду місця пригоди від 07.06.2010 року, згідно якого було оглянуто територію каменеобробного цеху, який розташований в АДРЕСА_2 Черняхівського району Житомирської області, який орендує ПП ОСОБА_3,звідки було викрадено її гранітну продукцію (а. с. 5-8);
-довідкою вартості викраденого майна, згідно якої гранітний постамент шліфований, розміром 1100х500х80 мм. коштує 391 грн.68 коп. /а.с.159/;
-довідкою вартості викраденого майна, згідно якої полірований квітник коштує 200 грн./а.с.22/.
Оцінивши зібрані по справі докази, суд знаходить доведеною винність підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину і кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст. 185 ч.1 КК України , як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка).
Суд виключає з обвинувачення вказівку на те , що крадіжкою двох постаментів ОСОБА_8 заподіяна матеріальна шкода в сумі 1179 грн., оскільки у потерпілої викрадені шліфовані а не поліровані постаменти, що стверджується показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вартість яких згідно довідки про вартість на день викрадення складала 783,36 грн. , а не 1179 грн.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання підсудного не встановлено.
Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також особу підсудного, який за місцем проживання характеризуються позитивно, та обирає йому покарання в межах санкції ст.. 185 ч. 1 КК України у виді громадських робіт.
Цивільний позов в справі не заявлений.
Речові докази - гранітні уламки залишити ОСОБА_6
На підставі викладеного, керуючись ст. 323-324 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 150 / сто п»ятдесяти/ год . громадських робіт.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази: гранітні уламки залишити ОСОБА_6.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області протягом 15(п’ятнадцяти) діб після його проголошення.
Суддя: /підпис/ Н.Є. Слободенюк
Копія: вірно
Суддя: