Справа № 2-61/11

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді      – Мороз Л.І.

при секретарі              -  Колесник О. І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман з участю представника позивача ОСОБА_1,  цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Ярівської селищної ради  про встановлення факту прийняття спадщини та визнання право власності, суд,-     

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до  Територіальної громади в особі виконавчого комітету Ярівської селищної ради  про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

У судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги позивача. Просив позов задовільнити.

Представник відповідача  в судове засідання не з*явився. Належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав.

Вислухавши пояснення представника позивача,  з*ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено,  що  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 приходяться  ОСОБА_2  і ОСОБА_5 - батьком і матір'ю. ОСОБА_3 пропав безвісти в роки Великої Вітчизняної війни 15.08.1942 року.(а.с. 12)

З 1953 року до дня своєї смерті, мати позивача - ОСОБА_4 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6. У період спільного проживання, вони придбали житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 Кожному з них належало по ? частині жилого будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.05.1957 року і витягом з реєстру права власності на нерухоме майно. (а.с. 16, 21)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.(а.с.11)

Відповідно до довідки № 970 від 21.10.2009 року, виданої Яровською селищної радою ОСОБА_5: «... за адресою АДРЕСА_1 - з 1993 року були прописані і проживали: мати - ОСОБА_4 1910 р., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., і ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який 14.11.2008 р. помер ...”(а.с. 14)

У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 не перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, спадкоємцями першої черги за законом були її діти: позивач - ОСОБА_9 і його сестра ОСОБА_5 Заяв про прийняття спадщини вони не подавали. ОСОБА_5 доглядала хвору матір і поховала її. Після чого фактично прийняла спадщину: зробила ремонт у будинку, обробляла город, особистими речами матері розпорядилася на власний розсуд, щопідтверджується довідками виданими Яровський селищною радою № 920 від 4.11.1994 року та № 970 від 21.10.2009-року. (а.с. 15)

Таким чином, ОСОБА_5. фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України у редакції 1963 року, що діяв на час відкриття спадщини.

Між ОСОБА_11, який доводиться позивачу та його сестрі ОСОБА_5 вітчимом, склалися добрі близькі стосунки.

21 лютого 1995 ОСОБА_7 склав та нотаріально засвідчив заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не полягало і взагалі все те, що буде йому належати на  момент смерті і на що він за законом буде мати право, він заповідав «... своїм дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у рівних частках ... ».(а.с.17)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.(а.с.18)

Спадкоємці за законом у ОСОБА_6 були відсутні.

ОСОБА_5 була єдиною спадкоємицею за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6;, так як вона в шестимісячний термін після його смерті подала заяву про прийняття спадщини. Позивач в свою чергу подав заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5

Про наявність зазначеного вище заповіту ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було відомо, однак про те, що ОСОБА_6 в заповіті вказав, що заповідає своє майно їм як своїм дітям, вони дізналися від державного нотаріуса Краснолиманській ДНК, що відмовив з цієї причини, у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5

30 грудня 2009 померла  сестра позивача ОСОБА_5.

У зв'язку з тим, що позивач постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на день її смерті і не подав заяви про відмову від прийняття спадщини, він на підставі ч.З ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Незадовго до смерті ОСОБА_5 збирала і готувала документи для звернення до Краснолиманського міського суду з позовною заявою про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання в порядку спадкування права власності на ?  частина житлового будинку, що належав ОСОБА_6 Однак, у зв'язку з хворобою вона не встигла підготувати всі необхідні документи, звернутися до суду з позовом і зареєструвати в БТІ право власності на спадкове майно.

При проведенні інвентаризаційних робіт у жовтні 2009 року було встановлено що сараї «Б» і «В» були побудовані самочинно. Згідно оцінки БТІ інвентаризаційна вартість житлового будинку з надвірними будівлями складає 37 802 грн.

Однак, 20 травня 1967 ОСОБА_6 видавався дозвіл на будівництво сараю розміром 4x7, 5 м, проте це не було враховано при проведенні інвентаризаційних робіт. У подальшому при проведенні обстеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 інженером-архітектором КП «Краснолиманського архітектурно планового бюро »ОСОБА_13 було встановлено, що на земельній ділянці знаходиться цегляний сарай з льохом 1968 р. будівлі розміром 2,78 хЗ, 40 м і дерев'яний сарай 1973р. будівлі розміром 4,41 x7, 63 м.

На підставі висновку начальника відділу регіонального розвитку, містобудування архітектури - головного архітектора Дюріц Г.Ф. побудовані сарай з льохом «В» і сарай «Б» не порушують архітектурно-будівельні, санітарні, протипожежні норм і можуть використовуватися за призначенням.

У зв'язку з тим, що при проведенні обстеження були встановлені не прийняті в  експлуатацію будови, одна з яких було побудовано самочинно, а так само у зв'язку з  тим, то позивач  не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з допущеною спадкодавцем помилки в заповіті. В іншому способі, крім як судовим, захистити свої майнові права він не може.

Відповідно з довідкою виданої Краснолиманським районним відділом ДРФГП “Центр земельного кадастру при комітеті України по земельних ресурсах» право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 зареєстровано не було.

Відповідно до ст. 328 ЦК Україна, право власності вважається набутим правомірно, якщо це прямо не випливає із закону, або не законність права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, в редакції 1963 року, що діяла на момент складання заповіту, кожен громадянин міг залишити за заповітом все своємайно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять в коло спадкоємців, таким, що не входять в  коло спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним,  кооперативним та іншим громадським організаціям.

На підставі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи зазначені в заповіті.           Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент його смерті, тому внести зміну в заповіт може тільки спадкодавець.

На підставі викладеного суд вважає, що заявлені позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 534, п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, ст.ст. 328, 1216-1223 ЦК України ст.ст. 3,4,5,8,15,209,214,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_12 після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на жилий будинок А-1 загальною площею 50,3 кв.м, жилою площею 30,9 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами — сарай “Б”, сарай льох “В”, вбиральня “Г”, навіс “Д”, колодязь “К”, паркан “1”, що розташовані на земельній ділянці площею 1500 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення рішення через Краснолиманський міський суд Донецької області.

Суддя -