Справа №1-69 /11

                                                                         В И Р О К

                                                          І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 року                                                                            Знам'янський міськрайонний суд

                                                                                                              Кіровоградської області

в складі : головуючого судді                                                                          Попової Н.І.

               при секретарі                                                                                    Зеленській Т.В.

               з участю прокурора                                                                          Майданюка С.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам”янка кримінальну справу по обвинуваченню

                                              ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Знам'янка Кіровоградської області і проживаючого в цьому місті по АДРЕСА_1, українця, громадянина України,безпартійного, не одруженого, не працюючого, раніше судимого :

          1/ 27.09.2005 року Знам'янським міськрайсудом Кіровоградської області за ч.1 ст. 186, ст.75 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

          2/ 31.05. 2006 року Знам'янським міськрайсудом за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 190,70, 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

          Постановою Петрівського райсуду Кіровоградської області від 19.02.2009 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 3 місяці 9 днів.

                                                             за ч.2  ст. 186 КК України,-

                                                            В  С  Т  А  Н  О  В И  В  :

          Підсудний ОСОБА_1 скоїв відкрите викрадення чужого майна/ грабіж/, повторно, за наступних обставин.

          ОСОБА_1, будучи раніше судимий за відкрите викрадення чужого майна / грабіж/ і в той час, коли судимість з нього за не знята і не погашена в установленому законом порядку, 12 вересня 2010 року, близько 20 год. 30 хв., маючи умисел  на відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, знаходячись на Привокзальній площі в м. Знам'янка Кіровоградської області, підійшов до ОСОБА_2, який перебував біля входу на  автовокзал м. Знам'янка і попросив у нього мобільний телефон «Самсунг-Е-330»вартістю 295 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Ді-Джус»вартістю 25 грн.

          Отримавши в руки от ОСОБА_2 мобільний телефон, близько 20 год.35 хв. 12 вересня  2010 року, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, із корисливих спонукань, в цілях власної наживи, усвідомлюючи, що його дії помічені ОСОБА_2, його знайомим ОСОБА_3, перебував на площі, з метою доведення злочинного умислу до кінця, побіг з мобільним телефоном ОСОБА_2 в сторону магазину «Алло», розташованого по вул. Привокзальна в м. Знам'янка. На прохання ОСОБА_2, який намагався його наздогнати, щоб повернути телефон, не реагував  та зник у невідомому напрямку, таким чином відкрито, повторно викрав мобільний телефон ОСОБА_2 Викраденим телефоном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на суму 320 грн.

          Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому діянні не визнав і пояснив суду, що він 12 вересня 2010 року, в вечірній час знаходився біля  автовокзалу на Привокзальній площі, де побачив потерпілого ОСОБА_2 і попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати своїй матері. Потерпілий передав SMS і через декілька хвилин зателефонував його телефон і він дав його йому. Дзвонила  його матір ОСОБА_4, з якою він порозмовляв і повернув телефон ОСОБА_2, сказавши, що йому повинні передзвонити. Другий раз задзвонив телефон і ОСОБА_2 дав йому телефон. Йому дзвонила його співмешканка, з якою у нього виникла сварка і він розмовляв з нею на підвищених тонах. При цьому він сів на бардюр, а ОСОБА_2 відійшов в сторону і розмовляв з таксистом. Потім він встав з бардюра і розмовляючи по телефону, пішов в сторону кафе «Катруся», а потім побіг. Не знає, чи бачив при  цьому його потерпілий, чи біг за ним і кричав йому, так як не озирався. Біля кафе було  2-3 чоловіки, ОСОБА_3 на  Привокзальній  площі не було. Коли він біг з телефоном , то розраховував  на те, що його ніхто не бачить. Через декілька хвилин він повернувся, але потерпілого вже не було. Він продав незнайомому  йому таксисту, так як злякався, що телефон у нього знайдуть. Вважає, що розмовляючи по телефону з дружиною, сварився з нею, може на цьому грунті і скоїв цей злочин.

          Не дивлячись на не визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його вина в повному обсязі пред'явленого йому обвинувачення, встановлена судом і підтверджується показаннями потерпілого, свідків та матеріалами кримінальної справи, дослідженими в судовому засіданні.

          Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що він 12 вересня 2010 року біля 21 год. знаходився на автовокзалі в м. Знам'янка, де чекав автомобіль, щоб поїхати в м. Кіровоград. Коли він стояв біля приміщення автовокзалу, до нього підійшов ОСОБА_1 і спитав, чи є у нього мобільний телефон, щоб  зателефонувати. Він йому сказав, що  зателефонувати не можна, а відправити  SMS можна і сам набрав номер,який сказав йому ОСОБА_1 Коли зателефонував телефон, він  дав його ОСОБА_1, який сказав, що зателефонує матері. Потім йому зателефонували і ОСОБА_1 віддав йому телефон, сказавши, що йому ще зателефонують. Розмовляючи по телефону, він зайшов до магазину. Коли ОСОБА_1 Зателефонували він вийшов із магазину і дав йому телефон. ОСОБА_1 сів на бардюр і розмовляв по телефону. Він стояв від нього в 2-3 метрах і поглядав за ним. ОСОБА_1  побалакав по телефону, зірвався з місця і побіг. Він побіг за ним, але не пам'ятає чи кричав йому зупинитися. ОСОБА_1 побіг  мимо ларьків у двір будинку, а він зупинився, так як зрозумів, що не дожине його. Після чого він звернувся в міліцію і написав заяву. Завдана шкода підсудним йому відшкодована і він не має до нього ніяких  претензій, просить суворо не наказувати ОСОБА_1

          Свідок ОСОБА_3 пояснив суду,що 12 вересня 2010 року, пізно ввечері він був в кафе «Катруся»біля автовокзалу в м. Знам'янка і із знайомим сидів пив пиво. До них підійшов ОСОБА_1, а потім десь пішов, а коли  він  повернувся, то позичив у нього 50 грн. Де взяв гроші ОСОБА_1 Він не знає. В той день він взагалі не бачив потерпілого ОСОБА_2 На  досудовому слідстві він  давав зовсім інші показання, так як його затримали і доставили у відділ міліції. Слідчий Небесний К.П. показав йому лист бумаги з набраним текстом і сказав йому підписати. Не читаючи текст, він підписав. Але, насправді, ОСОБА_1 до нього не підходив і не казав йому, що піде і викраде мобільний телефон. Він не бачив, що робив ОСОБА_1, не біг за ним. Йому не відомо, хто придумав такі його показання. Він давав такі показання, так як йому  оперативний працівник міліції сказав, що потерпілий його впізнав, тому він повинен все звалити на ОСОБА_1, або його посадять. Тому він і вимушений був підписати пояснення, які писав оперативник, аби його не посадили. Його не били, але психологічно  тисли на нього, що посадять ОСОБА_1, або його. З цього приводу він незвертався не до прокурора, ні до начальника міліції.

          Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що підсудний ОСОБА_1 їі син і дійсно ввечері 12 вересня 2010 року до неї до дому приїхали працівники міліції і сказали, що треба щось з'ясувати із сином і забрали його в відділення міліції. О 22 год. їй зателефонували з міліції і сказали, що син затриманий за крадіжку. У сина мобільний телефон поламався і він в цей день їй дійсно дзвонив по чужому мобільному телефону та казав, що затримується. Чи дзвонив їй  він вдруге, або вона йому передзвонювала, вже не пам'ятає.

          Вина підсудного ОСОБА_1 також підтверджується матеріалами кримінальної справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: заявою потерпілого ОСОБА_2, з якої видно, що 12 вересня 2010 року біля автовокзалу в м. Знам'янка невідома йому особа відкрито заволоділа його мобільним телефоном «Самсунг-Е330»з сім- картою / а.с.5/, протоколом огляду місця події, яким є прилегла територія до автостанції м. Знам'янка, розташованої в м. Знам'янка біля магазину «Вересень»/а.с.7-8/; довідками про вартість, згідно яких вартість викраденого мобільного телефону «Самсунг-Е330»з сім-картою «Ді Джус»саме   така, як пред'явлено ОСОБА_1 в обвинувачення / а.с. 26,28/; заявою потерпілого, що він не має претензій матеріального і морального характера до підсудного / а.с.37/; протоколом очної ставки між потерпілим і ОСОБА_1, згідно якого потерпілий підтвердив свої показання, які він давав слідчому про обставини викрадення мобільного телефону у нього підсудним, а ОСОБА_1 не заперечував, погоджуючись з показаннями потерпілого, але стверджував, коли він тікав з  мобільним телефоном, то не чув, щоб хтось за ним біг і кричав йому повернути мобільний телефон / а.с. 41-42/.

          Таким чином, аналізуючи і оцінюючи у сукупності всі докази по справі, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_1 винен в скоєнні відкритого викрадення чужого майна / грабіж/, повторно, а тому його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 186 КК України.

          Суд не може прийняти доводи підсудного ОСОБА_1 в тому, що умисла на відкрите викрадення мобільного телефона у потерпілого, у нього не було, а телефон він у нього попросив щоб зателефонувати своїй матері, а вдруге, коли йому зателефонувала його дружина, то потерпілий сам дав йому телефон. Коли він розмовляв з дружиною, між ними виникла сварка і він спокійно піднявся з бардюру  і почав йти, а потім побіг, але не чув, щоб хтось за ним гнався  та кричав повернути телефон, що при цьому не був присутній ОСОБА_3, за достовірні, так як вони спростовуються  показаннями потерпілого, матеріалами кримінальної справи, дослідженими в судовому засіданні.

          Не вірити показанням потерпілого ОСОБА_2 у суда не має підстав, оскільки,як на досудовому слідстві, так і в суді вони логічні і співпадають з  фактичними обставинами, встановленими, що з  підсудним потерпілий не знайомий, а тому оговорювати підсудного підстав у нього ніяких не було.

          І навпаки, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_3, які він давав в судовому засіданні, стверджуючи, що на досудовому слідстві він давав неправдиві показання стосовно підсудного, так як фактично його психологічно заставили працівники міліції дати такі показання, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого, матеріалами кримінальної справи і не підтверджуються ніякими доказами стосовно психологічного впливу на нього з боку працівників міліції. А тому суд вважає, що ті показання, які ОСОБА_3 давав на досудовому слідстві і оголошені в судовому засіданні /а.с.38/, найбільше правдиві і відповідають обставинам скоєного ОСОБА_1 злочину, а показання, які він давав  в судовому засіданні, суд розцінює це,як його бажання пом'якшити відповідальність підсудного за скоєне ним.

          Суд вважає, що в діях підсудного відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 190 КК України- шахрайство, оскільки зловживаючи довірою потерпілого, яка була  лише способом отримання доступу до його мобільного телефону, відкрито ним заволодів і розпорядився ним  на власний розсуд, що теж підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним, що він вчинив умисний, закінчений тяжкий злочин із корисливих спонукань.

          Суд враховує особу підсудного, який раніше неодноразово скоював злочини, позитивно характеризується, не  займається суспільно -корисною працею.

          Пом'якшуючими вину підсудного обставинами суд вважає те, що від скоєного ним не настало особливо тяжких наслідків, що він відшкодував завдану потерпілому шкоду.

          Обтяжуючих вину підсудного обставин, судом по справі не встановлено.

          З урахуванням тяжкості  скоєного підсудним, його особи, наявності пом'якшуючих і відсутності обтяжуючих його вину обставин, суд не знаходить підстав для  застосування до нього вимог ст. 69, 75 КК України.

          Керуючись ст.323-324 КПК України, суд, -

                                                                   З А С У Д И В :

          ОСОБА_1 визнати  винним в скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 186 КК України  і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, залишивши його під вартою, рахуючи строк відбування покарання з 18 вересня 2010 року.

          Вирок може бути оскаржено протягом 15-ти діб до апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Знам”янського міськрайонного суду                                                          Н.І. ПОПОВА