Справа № 2-66/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011р. Вінницький районний суд Вінницької області

В складі судді Ганкіної І.А.

При секретарі Морозовському А.С.

За участю представника позивача ОСОБА_1

пред-ка відповідача ОСОБА_2

       Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниця цивільну справу за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Стрижавської селищної ради про встановлення земельного сервітуту, усунення перешкод в користуванні  частиною земельної ділянки, відшкодування матеріальної шкоди, -

                                                                       Встановив:

      ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, усунення перешкод в користуванні  частиною земельної ділянки, відшкодування матеріальної шкоди.

        В позові зазначила, що згідно ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 16 листопада 2007 року про закриття провадження в справі у зв'язку з визнанням мирової угоди позивачу було виділено в користування будівлю "А" з навісом, що знаходиться по АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 було виділено у користування будівлю "Б", що знаходиться за тією ж адресою. Для розподілу між сторонами як колишнім подружжям будинковолодіння було проведено будівельно-технічну експертизу, на експертний розгляд якої було поставлено ряд питань, у тому числі і питання щодо визначення вартості будівель "А"і "Б". При визначенні вартості будинку позивача під літерою "А" з навісом враховувалося наявність газу, електромережі та опалення. Згідно матеріалів експертизи  будинок позивача значився як «будівля А з навісом», з чого і  оцінювався. По приїзді з Італії в Україну позивач побачила, що навіс біля її будинку було розібрано, зокрема відсутній дах, немає вікон, стіна навісу почала відходити від стіни основної будівлі через відсутність будь-яких кріпильних  елементів. Зайшовши до будинку позивач помітила відсутність лічильника електроенергії та підміну газового котлу. За час  відсутності позивача відповідачем ОСОБА_4  було демонтовано баню, що знаходилась на  земельній діляниці позивача. Первісний стан будинку позивача було відображено в матеріалах експертизи, що знаходиться у справі №2-7/2007 за  №94 від 04 серпня 2006року. Побачивши свій будинок у напів зруйнованому стані позивач звернулася з заявою до Стрижавської селищної ради з проханням направити комісію для обстеження технічного стану її житла. У червні 2008 року комісія у складі депутата селищної ради та двох представників провели обстеження будівлі. По результатах обстеження було складено акт, де вказано, що лічильник електроенергії відсутній, навіс зруйновано, дах та вікна навісу відсутні, літній душ зрізано. В зв»язку з такими діями відповідача позивачка визначає нанесений ій матеріальний збиток в сумі 10 000 грн.

        Крім того, в позові зазначила, у відповідності до умов мирової угоди їй було передано у користування земельну ділянку але на даний момент ОСОБА_4  на частині земельної ділянки виставив каміння, чим перегородив проїзд до  будинку позивача, а також забороняє їй користуватися криницею, яка знаходиться на межі між земельними ділянка. Як зазначається у листі Служби державного пожежного нагляду Вінницького району №533 від 22 липня 2008р., відповідно до вимог ДБН 360-92** п.7.27 таблиця 7.1 ширина проходу до житлового будинку позивачки має бути завширшки не менш як 3,5 м., в зв»язку з чим вона звернулася до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту.

          В подальшому позивач свої вимоги у частині сервітіту  уточнила та просить встановити сервітут на право: проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній передачі, зв»язку, трудопроводів; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню; право прокладати водопровід; право проходу до свердловини; право встановлення будівельних рештувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. Також позивач просить встановити постійний сервітут на право користування свердловиною; та забов»язати відповідача усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки щодо якої слід встановити сервітут шляхом знесення самовільно зведеної сходової площадки.

        В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов в змінах підтримала. Суду додала, що за ухвалою суду про затвердження мирової угоди позивачці було виділено земельну ділянку розміром трохи більше 3 соток. Прохід до будинку позивачки має ширину 1,5 м. Його є не достатнім для того, щоб до будинку можливо було проїхати машиною, завести та розмістити будівельні матеріали, риштування, провести водогін, водовідвід, встановити належне енергопостачання, радіозв»язок та ін. Все це зумовило необхідність встановлення сервітуту для чого слід знести побудований відповідачем ганок. Крім того зазначила, що відповідач скориставшись відсутністю позивачки зруйнував навіс до будинку, влашував з нього паркан, чим спричинив збиток позивачу на 10 000 грн. В зв»язку з цим, представник позивача вважає позов підставним, та просить його задоволити.

          Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та суду показав, що позивачка добре розуміла умови мирової угоди яка була підписана сторонами і затверджена ухвалою суду від 16.11.2007р. Згідно вказаних умов обом сторонам було виділено відповідні земельні ділянки і відповідач повністю виконав умови мирової угоди. Позивачем не було надано жодного доказу насесення відповідачем позивачці будь якої матеріальної шкоди, а також не наведено підстав за якими відповідач повинен погодитися на встановлення сервітуту. Тому, позов представник відповідача вважає безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

         Стрижавська селищна рада просить слухати справу у відсутність їх представника. У вирішенні позову покладається на думку суду.

         Заслухавши пояснення сторін, вивчивши   матеріали по справі, суд встановив наступне:

          Відповідно до ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 16 листопада 2007 року про закриття провадження в справі у зв'язку з визнанням мирової угоди позивачці  ОСОБА_3 було виділено у власність будівлю "А" з навісом, що знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідачу  ОСОБА_4 за тією ж ухвалою суду було виділено у власність в порядку розподілу подружнього майна будівлю "Б", що знаходиться за тією ж адресою.

         Ухвала суду набула чинності і оскаржена сторонами не була.

         Згідно умови мирової угоди позивачці відійшла земельна ділянка 0, 0386 га з проходом вздовж межи земельної ділянки ОСОБА_4 шириною 1,5 м., в користуванні відповідача залишилася земельна ділнка розміром 813 кв.м., яка перебуває у власності територіальної громади Стрижавської селищної ради.

         За ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилаеться як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Визначаючись щодо вимог позивачки щодо стягнення матерільної шкоди суд виходить з того, що ст.1166 ЦК України  вказує, що майнова шкода завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала, за умови доведеності вини відповідача.

           Факт того, що відповідачем було розібрано навіс належний позивачці, змінено котел, та проведено демонтаж вікон, бані,  елекролічильника суду доказами доведено не було, як і розмір самої матеріальної шкоди, який позивачкою визначено в загальній сумі, без розрахунку за окремі елементи, та без підтвердження збитку будь якими доказами.

            Оцінюючи наданий суду акт комісії Стрижавської селищної ради без дати, суд враховує, що вказаний акт лише посвідчує факт наявності розібраного приміщення, відсутності меблів, лічильника та вікон, однак доказ того, що вказані дії було проведено саме відповідачем суду не містить.             

           Тому, враховуючи положення ст.60 ЦПК України, та ст.1166 ЦК України суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення матеріальної шкоди є суду не доведеною та такою, що до задоволення не підлягає.

           Визначаючись щодо вимоги про встановлення сервітуту та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою для встановлення сервітуту, суд виходить з того, що вказані спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст.99,100 ЗК України, загальними положеннями  ст.397 ЦК України.

           Згідно ст. 99 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:   а) право проходу та проїзду на велосипеді;     б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації  ліній  електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право  прокладати  на  свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;  ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки  на  сусідню або через сусідню земельну ділянку;  д) право  забору  води  з природної водойми,  розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;  е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на   сусідній  земельній  ділянці,  та  право  прогону  худоби  до природної водойми;  є) право прогону худоби по наявному шляху;   ж) право встановлення будівельних  риштувань  та  складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; 3) інші земельні сервітути.

           За  ст.100  ЗК України земельний сервітут встановлюється за домовленістю сторін, або за рішенням суду.

           Відповідно до суті вказаниї нормативних положень закон розумує  сервітут як  право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і  у встановлених межах.        

           Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і у встановлених межах. Мета призначення сервітуту - дозволити суб'єкту сервітутного права користуватися природними властивостями речі, щодо якої встановлено сервітут.             Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки.

           При цьому, об'єктом сервітуту є нерухомість, яка належить на праві власності іншій (не тій, що претендує на сервітут) особі.

           Як встановлено по справі з пояснень представника ОСОБА_3 позивач  просить встановити сервітут з приводу земельної ділянки, що належить Стрижавський селищній раді, оскільки державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_4 не видавався.   

           Згідно зі ст.397 ЦК сервітут може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

           Сервітут може також належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

           Тобто, за вимогою ст.397 ЦК України позивач при зверненні до суду повинен довести факт того, що забезпечення його потреб іншим способом (без укладання сервітут) є неможливим.

          У зв'язку з цим, при розгляді вказаного судового спору суд  істотну увагу  приділяє доведенню обставин необхідності встановлення сервітуту, а також тому, чи є встановлення сервітуту  єдиним можливим способом задоволення потреб позивача на використання власної земельної ділянки.

          За вимогою позивач просить встановити сервітут для на право: проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній передачі, зв»язку, трудопроводів; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню; право прокладати водопровід; право проходу до свердловини; право встановлення будівельних рештувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

          Однак, відповідно до вимог ДБН 360-92* п.1.3.3 зазначено, що є допустимим збереження замкнутих дворів площею до 400 кв.м. без в»їзду.

          При цьому, умовою для забезпечення належного функціонування таких дворів є  лише наявність пішохідного проходу завширшки 1,5 м.

          Визначаючись щодо можливості встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі, суд виходить з того, що наявність існуючого наявного шляху між ділянками сторін суду не доведена. Доказ наявності особистого транспорту у позивача суду не наданий, як і доказ неможливості доставки вантажу, приладдя, будівельних матеріалів та ін. до будинку позивачки іншим альтернативним транспортному методом.

         Ускладення можливості прокладення та експлуатації ліній передачі, зв»язку, трудопроводів, відводу води, встановлення будівельних рештувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, прокладання водопровіду для позивачки за рахунок наявної у неї земельної ділянки та проходу шириною 1,5 м. як технічно так і фактично суду не доведено. Необхідність проведення чи підготовка до проведення даних робіт, як і ремонтних робіт також суду нічин не підтверджена.

            Щодо права проходу до свердловини, суд враховує, що відповідно до умов мирової угоди, яка була подана на визнання судом, вказана свердовина перейшла у власність саме відповідача і в загальному користуванні залишена не була. До природної водойми дана свердловина не відноситься.

            Суду не доведено факт того, що позивачка позбавлена можливості влаштувати власну свердловину на належній їй земельній ділянці, тому вказана вимога сервітуту також є на думку суду безпідставною.

            Суд враховує, що позивач була обізнана з умовами мирової угоди, яка була визнана судом 16.11.2007р., ухвалу суду не осопорила, а одже погодилася з встановленням порядку користування земельною ділянкою, який був затведжений у судовому порядку.

            Тому, враховуючи вказане суд вважає, що позивач не довів необхідність встановлення сервітуту для задоволення його власних потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тому в задоволенні позову слід відмовити.

             За ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення судові витрати понесені відповідачем стягнуються з позивача.

             Витрати відповідача на послуги адвоката згідно правової угоди та поданої суду квітанції складають 2500 грн.

            Враховуючи положення ст.88 ч.4 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати за юридичні послуги в сумі 2500 грн.

            Керуючись ст.ст.22,1166 ЦК України, ст. ст. 98,100 ЗК України, ст.ст. 15,30,60,61,79,88, 214,218,223 ЦПК України, суд, -

                                                            Вирішив:

       В задоволенні позову  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, усунення перешкод в користуванні  частиною земельної ділянки, відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

       Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати за юридичні послуги в сумі 2500 грн.

        Рішення суду може бути оскаржено  до  Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення  рішення апеляційної скарги.

Суддя: